Особливі солодощі: Чи виживе в Ужгороді інклюзивна кондитерська-крамниця

Доступ до освіти, роботи, соціального життя для людей, які за станом здоров’я мають особливі потреби – один з основних показників благополучного суспільства
 

Вікторія Копча

Інклюзивну кондитерську "Золоті серця Закарпаття" можуть закрити. Про це повідомила керівниця соціального проєкту Олена Логвіненко. За її словами, не вистачає грошей. Кондитерську в Ужгороді обіцяли фінансувати з бюджету міста. За оренду приміщення платять 13 тисяч у місяць. Однак грошей тепер немає, а в кондитерську ходить мало людей, тому заклад не має прибутків.

"У нас були домовленості з Ужгородською міськрадою щодо повної співпраці у цьому проєкті. Нам обіцяли виділити гроші на оплату комунальних послуг та оренди приміщення. Ми покладалися на їхню підтримку. Ми дослухалися до рекомендацій, враховували і переписували плани. Ми в майбутньому хотіли працевлаштувати дітей, займатись реабілітацією", — розповіла Олена Логвіненко.

Як усе починалось

Розмови про створення в Ужгороді спеціального інклюзивного місця, де можуть реалізувати себе у професії люди з обмеженими можливостями, ведуться вже кілька років. Благодійний фонд "Все Можливо" розробив проект "Золоті Серця Закарпаття", в якому мали бути створені робочі місця для людей з особливими потребами. В Ужгороді планувалося відкрити кондитерський цех, пекарню і кафе, де вони працюватимуть. Автори ідеї розпочали пошуки спонсорів, готових долучитися до ремонту приміщення, закупки обладнання, посуду та матеріалів для виготовлення продукції.

Загалом, з інклюзією в Закарпатській області у той час справи потроху налагоджувалися. Так, протягом 2019 року у рамках проекту "Інклюзивна освіта – рівень свідомості нації" на Закарпатті створили 18 інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ). Для оснащення кабінетів ІРЦ використали кошти освітньої субвенції та місцевих бюджетів – придбали мультимедійне і комп'ютерне, спеціальне та реабілітаційне обладнання, меблі для кабінетів фахівців, дидактичний матеріал, спортивний та медичний інвентар, килимки, комплекти ігор тощо. В ІРЦ було облаштовано кабінети логопедів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, практичних психологів, ресурсні кімнати, зали для занять із лікувальної фізкультури, приймальні та кабінети директорів. Окрім того, для адаптації дітей з особливими освітніми потребами і підвищення ефективності їхнього навчання в закладах освіти облаштували 24 ресурсні кімнати.

Якщо у 2016 році в області функціонували 130 інклюзивних класів у 82 освітніх закладах, в яких навчалася 151 дитина з особливими освітніми потребами, то вже у 2018 році інклюзивне навчання організовано у 221 закладі освіти, де отримували освітні послуги 497 дітей з особливими освітніми потребами шкільного та 54 дитини дошкільного віку. Кількість асистентів вчителів та вихователів збільшилась у три рази.

Окрім освіти і реабілітації, є гостра потреба у наданні можливостей для професійної реалізації. Таким місцем і мала стати інклюзивна кондитерська. Щож це за заклад, було розказано під час презентації наприкінці літа 2019-го. Голова благодійного фонду "Все можливо" Олена Логвиненко розповіла про задум – об’єднати батьків, органи влади, підприємців та всіх небайдужих і започаткувати в Ужгороді школу-крамницю, де дітей, підлітків з інвалідністю професійні кондитери навчатимуть виготовляти солодощі, і ці вироби тут же продаватимуть.

Мета – допомогти навчитися працювати і заробляти гроші дітям, підліткам із розладами ментальної сфери та спектру аутизму. Для них це буде і зайнятість, і трудова реабілітація, і психологічна підтримка. Проєкт передбачає, що два професійні кухарі навчатимуть дітей робити солодощі. Діти мають також готувати каву, обслуговувати клієнтів, спілкуватися з ними.

До проекту долучився кондитер-шоколатьє Павло Бодак. Він проводив майстер-класи для учасників проекту "Золоті серця Закарпаття" – людей із синдромом Дауна і аутизмом віком від 18 років. Павло навчає підопічних працювати із шоколадом і виготовляти поки що найпростіші цукерки.

Також до команди приєдналася педагог-кондитер Любов Керецман, яка виношує ідею розробити інший вектор кондитерського цеху – пряники. За її словами, у вихованців спостерігається великий прогрес у навчанні: "Вони старанні, хочуть працювати, багато навчилися. Перший майстер-клас важче дався, але все вийшло загалом добре. І з кожним разом краще. Не було нюансу, на якому я могла закцентувати увагу, що є проблема".

Як усе продовжувалось

У листопаді 2019 року в Ужгороді відбувся благодійний ярмарок пряників. Випічку та солодощі власного виробництва приготували особливі люди з синдромом Дауна та аутизмом. Готували протягом тижня, аби на вихідних реалізувати. Всі виручені кошти підуть як частина вкладу в здійснення мрії - відкриття кондитерської, де працюватимуть люди з подібними діагнозами. Поки в організації немає техніки та можливості випікати смаколики, тому зараз їх тільки декорують. Проте відтепер продаж солодощів організовуватимуть щовихідних і в перспективі планують закупити обладнання та меблі і створити звичайнісіньку кав’ярню.


Фото: Карл Смутко/Varosh

Олена Логвиненко наголосила, що все вироблятиметься винятково з якісної сировини, зокрема шоколаду. У презентації навели розрахунки, скільки і на що треба коштів, зазначили, що при цьому за рік планують вийти на самоокупність. А поки що запрошують бізнес допомогти в реалізації цього соціального проєкту, облаштувати кондитерську школу-крамницю. Робота над втіленням задуму стартувала, вже орендували приміщення.

Це двоповерховий будинок. На першому поверсі зручно розмістити кафе і кондитерський цех, на другому – офісний кабінет і кімнати для арттерапії. Реалізація ідеї відкриття кондитерського цеху, пекарні і кав’ярні для роботи особливих людей просувається повільно. За рахунок батьківських внесків і спонсорських коштів вдалося сплатити орендну плату за перші місяці і купити основний товар для майстер-класів: шоколад, форми, офісне приладдя. У мерії пообіцяли посприяти виділенню коштів із міського бюджету.

"Цей проект організувати складно, але ми працюємо над ним уже два роки. У нас є всі складові – приміщення, команда батьків, з якими ми об’єдналися і маємо спільну мету. Ми все прорахували і якщо нам допоможуть покрити комунальні послуги, п’ять зарплат основних працівників, сировину і обладнання, то через рік ми вийдемо на самоокупність. Весь проект – приміщення, меблі, обладнання, техніка, навіть посуд і арт-терапія – становить 610 тисяч гривень", – каже Олена Логвиненко. 

Залишається сподіватися, що такий проєкт матиме реальне втілення і стане прикладом цивілізованого, успішного та продуктивного результату підтримки людей, які цього потребують.

Підтримати фінансово цю ініціативу можна тут.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Закарпаття