Округ №68: Катапульта для Шуфрича

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Центр – місто Ужгород

Опис меж виборчого округу – міста Ужгород, Чоп, Ужгородський район

Місцезнаходження ОВК – Закарпатський обласний палац дитячої та юнацької творчості, Студентська набережна, 8

Орієнтовна кількість виборців – 154 294

Кількість виборчих дільниць – 143

Округ №68, незважаючи на те, що не є "нарізаним" з кількох районів, вирізняється своєрідністю електоральних уподобань. Населення Ужгородського району складає близько 200 тис. осіб., з яких міське населення - 140 тис., а сільське - 60 тис. Тож, що "болить" жителів двох міст – Ужгорода та Чопа, навряд чи "зачіпає" жителів 80 сіл, 28 з яких вважаються великими. Особливістю округу є те, що на його території проживають представники близько 76 рiзних нацiональностей, серед яких виразно представлені українці (58%), угорці (33%), словаки (1,6%), росіяни (район – 2%, Ужгород – 10%), роми (район – 4%, Ужгород - 1,5%), а ще євреї, німці, білоруси, вірмени та ін.

Округ є чи не найпромисловішим в області. Тут зосереджено такі ключові підприємства, як ЗАТ "Єврокар", виробник автомобілів концерну VW Group. ТОВ "Джейбіл Сьоркіт Україна Лімітед" (США), виробник електроніки. ТОВ "Ядзакі Україна", виробник електрокабельної продукції для автомобільної промисловості. Підприємство займає 80% машинобудування області. Серед серйозних підприємств, керівництво яких беруть активну участь у політичному житті, варто відзначити ПАТ "Ужгородский Турбогаз" – виробник устаткування для нафтогазової галузі, ТОВ "ХІПП-Ужгород" – виробляє продукти дитячого харчування торгових марок "Бебівіта" та "HIPP", ОП "Ужгородський коньячний завод" – виробляє коньяк, будучи одним із лідерів коньячного виробництва в Україні; входить у трійку найбільших виробників вітчизняних коньяків.

Аби перемогти на окрузі, єдиного правила нема. Догодити всім – нереально, боротися за голоси якоїсь певної групи також на гарантує перемогу. Кандидати вдаються до різних стратегій і тактик: тут і ставка на впізнаваність, і на публічність, на образ "свого хлопця", "захисника всіх стражденних" і, звісно ж, на банальне здобрення виборців – ремонтами доріг, будівництвом дитсадків, забезпеченням водою, газом, електрикою і всіма іншими благами. "Затриматися" на окрузі бодай двічі підряд, не вдавалося нікому, хоча прагнули до цього багато хто. Так, прізвища кандидатів майже не змінювались, а ось прізвища переможців - так. Те, що стовідсотково передбачити результати на окрузі майже неможливо, свідчать і результати голосувань, коли відрив між переможцем та "другим" не є вражаючим.

Округ №68 можна сміливо назвати чи то стартовим майданчиком, чи то "колисковою", чи навіть катапультою для Нестора Шуфрича. Саме тут у далекому 1998 році він вперше став народним депутатом. Боротьба тоді була серйозна і принципова. Шуфричу протистояв екс-мер Ужгорода, епатажний і скандальний, популярний (хоч і не завжди в доброму значенні цього слова) серед ужгородців Сергій Ратушняк. Цікаво, що Шуфрич - єдиний представник від влади, хто наважився боротися із Ратушняком, який наганяв страху на кандидатів не тільки через можливість політичної, а навіть фізичної розправи. Сталося мйже як у казці: за два дні до виборів Ратушняка зняли з перегонів рішенням Верховного Суду України. Офіційно за те, що він не проживав на території України необхідних 5 років, бо до 1994 року був громадянином Словаччини. Неофіційно: таким було рішення Медведчука. Шуфрич набрав менше 20 тисяч голосів із понад 160 тисяч виборців. Зіпсованих бюлетенів та "не підтримали жодного" виявилося аж понад 40 тисяч.

Вже у 2002-ому ні десант російських політтехнологів, ні підтримка всієї СДПУ(О), ні брудні технології, як то - "армія двійників" Шуфричу не допомогли. Дива не сталося: Шуфрич зайняв лише третє місце з 9,2% голосів. Його випередили Ратушняк – 35,5% та Кріль – 20,1%. Зазнала поразки в області й СДПУ(О), яка н ввійшла навіть до трійки кращих.

Парламентські вибори (межі округу №68)

1998 рік	Нестор Шуфрич - 16,79%	Іван Баранчик - 14,17%
2002 рік	Сергій Ратушняк - 35,47%	Ігор Кріль - 20,14%
2012 рік	Василь Ковач - 31,11%	Сергій Ратушняк - 17,2%
2014 рік	Роберт Горват - 21,58%	Василь Ковач - 18,81%

На останніх парламентських виборах округ №68 встановив рекорд: охочих стати нардепами було 27, (у той час, як в інших п'яти округах Закарпаття – від 6 до 10). Правда, шестеро відмовились йти до кінця, тож за звання "народного" боролись 8 представників партій і 13 самовисуванців. Кандидати в народні депутати на останніх виборах в окрузі були всі дуже різні - за віком, політичними апетитами, фінансовими можливостями, "кандидатським" досвідом та підтримкою чи непідтримкою громадськості. Це був той випадок, коли навряд чи можна було говорити про певні правила, чи то особливості, закономірності та навіть "секрети" ведення передвиборчої боротьби. Кожен кандидат мав свою стратегію і тактику, і, що не дивно, кожен був впевнений у своїй правоті. Саме у правоті, бо на перемогу навряд чи могла сподіватися переважна більшість бажаючих стати депутатом.

Найбільшу кількість голосів отримав висуванець "Блоку Петра Порошенка" Роберт Горват. У перемогу Горвата вірив мало хто із серйозних експертів та політологів. Якщо, до прикладу, в тому, що до парламенту потраплять брати Балоги і Василь Петьовка не сумнівався практично ніхто, то на 68 окрузі категоричних тверджень щодо лідера не звучало, і для багатьох перемога генерального директора ТОВ "Нова справа Ужгород", директора ТОВ "А.В.П.", директора ТОВ "Дастор-Ужгород", та ще й безпартійного, була, м'яко кажучи, неочікуваною.

За Горвата проголосували 21,5% виборців (показово, що БПП набрав в окрузі приблизно стільки ж – 22,3% - кращий результат). Звісно, 21 - не 61 балогівський, але цього було достатньо, щоб перемогти свого чи не найсерйознішого конкурента, самовисуванця Василя Ковача, за якого віддали голоси 19 % виборців. Ковач - народний депутат VII скликання, обирався за цим же одномандатним мажоритарним округом від "Партії регіонів". У 2012-ому напередодні та в день виборів місцеві ЗМІ були переповнені інформацію про масовий підкуп виборців на користь Ковача. У цьому ж "регіонала" звинувачували і конкуренти на виборах. В соціальних мережах та електронних ЗМІ популярною стала ілюстрація 200-гривневої купюри з зображенням Ковача. Тоді йому вдалося "купити" посаду нардепа - із 31,11% голосів. Він із серйозним відривом (що є скоріш винятком для округу, аніж правилом) обігнав Сергія Ратушняка, якого вже давно нарекли "вічним кандидатом". Двічі екс-мер Ужгорода має багате партійне минуле, був членом "Нашої України", партії "За єдину Україну", а також "Народної партії Литвина". Взяти своє Ратушняку вдалось лише на виборах 2002-го року, коли він переміг "єдиноцентриста" Ігоря Кріля, в перемозі якого майже ніхто не сумнівався. Відтоді, фортуна не посміхалася. Але Ратушняк поразок не боїться, бо в кожній вбачає певні "смисл" і "дороговказ". Тож, для виборців не буде дивним, якщо його прізвище знову з'явиться в бюлетенях.

Із результатом 17% закінчив боротьбу у 2012-ому самовисуванець Віктор Щадей - такий собі проект "антиратушняк", на момент висування виконував обов'язки міського голови Ужгорода. Ще один екс-регіонал Олександр Ледида набрав 12 % голосів. Ледида - народний депутат V скликання, обирався за багатомандатним загальнодержавним округом від "Партії регіонів", з 2010 до 2014 року очолював Закарпатську обласну державну адміністрацію. У 2014-ому Ледида теж вклинився у боротьбу, чим, на думку багатьох експертів, нашкодив Ковачу, шанси на перемогу якого були великі. Ковач може дорікнути своєму бувшому однопартійцю-регіоналу Ледиді, який почав працювати на його полі і його ж методами. Значну частину голосів, які потенційно міг придбати Ковач, Ледида відтягнув на себе. Як кажуть, і сам не гам, і Ковачу перемогти не допоміг.

Що стосується партій, то, із 1998-го року двічі підряд виборці повірили лише "Батьківщині" - у 2006-ому та 2007-ому році. Очевидно, далася взнаки часова відстань. У 1998 -ому, звісно, перемогли есдеки - так було по всій області. Далі симпатії виборців Ужгорода та Ужгородщини перекидувались то до "Нашої України", то до "Партії регіонів", то до "Народного фронту".

Практично "ніс в ніс" завершили вибори 2014-го року "Народний фронт" – 22,85% і "Блок Петра Порошенка" - 22,3% і. З відривом у 7% від лідерів закінчила участь у виборах "Самопоміч". "Радикальна партія Ляшка" набрала 7,6%, "Батьківщина" – 5,23. "Опозиційний блок" підтримали всього 2,4% виборців. "Регіонали" мали перемогу на цьому окрузі лиш раз - у 2012-ому. Аналізуючи передвиборчу кампанію представників партії, можна зробити висновок, завдяки чому сталася ця перемога.

Партії-лідери парламентських виборів (межі округу №68)

1998 рік	Соціал-демократична партія України (об'єднана) - 13.97% Народний Рух України - 11.46% Всеукраїнське об'єднання "Громада" - 8.16%
2002 рік	Виборчий блок політичних партій "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" - 38.51% Виборчий блок політичних партій "За Єдину Україну!" - 9.49% Виборчий блок політичних партій "Виборчий блок Юлії Тимошенко" - 9.46%
2006 рік	"Блок Юлії Тимошенко" - 28,32% Блок "Наша Україна" - 19,47% Партія регіонів - 12,23%
2007 рік	"Блок Юлії Тимошенко" - 35,40% Блок "НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА" - 22,31% Партія регіонів - 16,58%
2012 рік	Партія регіонів - 31,13% Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" - 28,18% Політична партія "УДАР" - 18,75% Всеукраїнське обєднання "Свобода" - 10,64
2014 рік	Політична партія "Народний фронт"- 22,85% Блок петра Порошенка - 22,31% Політична партія "Об'єднання Самопоміч" - 15,16%

Довідка: На президентських виборах територіально Україна поділена на 225 округів, кількість яких у регіонах є практично сталою. На парламентських виборах кількість і межі округів постійно зазнавали змін залежно від прийнятої системи виборів та політичної кон'юнктури.

Вибори 1994 року відбувалися за мажоритарною системою у два тури. Внаслідок недосконалості закону окремі округи так і не отримали своїх представників у парламенті протягом усієї його каденції. Законодавчу колізію депутати виправили, увівши для виборів 1998 року змішану систему і прибравши сумнівні норми для мажоритарників. На виборах 2002 року, які так само відбувалися за змішаною системою, обриси мажоритарних округів набули вигляду більш менш відповідного до реального територіального поділу. Вибори 2006-го і дочасні 2007-го пройшли за пропорційною системою, виборчих округів в регіонах стало менше. Повернення до змішаної виборчої системи відбулося після чергової зміни законодавства у 2012 році.

Згідно з даними ЦВК, в межі 68 округу під час парламентської кампанії 2014 року входили Ужгород, Чоп та Ужгородський район. В той же час, під час президентських виборів 1999-го та 2004-го років Ужгородщина входила в межі 70 округу, 2010-го - 69 округу, 2014-го – в межі 68-го.

Президентські вибори (межі округу №68)

1999 рік. II тур	Леонід Кучма - 41,77%	Євген Марчук - 20,39%
2004 рік. III тур	Віктор Ющенко- 75.21%	Віктор Янукович - 21.11%
2010 рік. II тур	Юлія Тимошенко - 58.87	Віктор Янукович - 33.49
2014 рік	Петро Порошенко - 62,12%	Юлія Тимошенко - 15,67%

Що стосується позачергових президентських виборів 2014-го, то на окрузі переконливу перемогу отримав Петро Порошенко. За нього проголосували 62,12% виборців. До речі, багато хто з політологів вбачали серед причин перемоги Горвата і той факт, що його асоціювали саме з Порошенком. За Юлію Володимирівну проголосувало 15,67% - набагато менше, ніж у 2010-ому. Тоді жінка-коса отримала 63% проти 31% Януковича. Більше відсотка набрали Гриценко (3,73%), Тігіпко (2,69%), Тягнибок(1,39%) і Богомолець (1,22%).