Одна з семи: Чи важко бути відьмою на Закарпатті

У народі побутувала легенда, що, якщо у родині народиться семеро доньок підряд, то одна з них обов'язково є вродженою відьмою

Одна з семи: Чи важко бути відьмою на За…

Частенько, не задумуючись, у побуті ми використовуємо це слово, коли говоримо про жінку: "Гарна, як відьма", "Зла, як відьма". Власне є два типи, як описує відомий карпатознавець Юрій Чорі та "Енциклопедія надістот", походження відьм: за першим відьма це жінка чорта, нечистої сили, тобото вроджена, а за другим відьма – звичайна жінка щодо зовнішньої подоби і відповідної статевої приналежності.

Живуть відьми серед земних людей, мають свою оселю, обійстя, сім'ю, тільки наділені надприродніми силами і можуть здійснювати незвичні справи: керувати дощем, градом, хмарами, вітром, забирати від корів та рожениць молоко, літати на вінику чи в ступі, забавлятися з чортами та іншою нечистою силою. За переказами, відьми – надзвичайно гарні жінки, мають дуже довге розпущене волосся і смугляве обличчя, але зовсім не слідкують за своєю зовнішністю, ходять нечесані, неохайні, у непривабливому одязі, це тому, щоб не привертати на себе увагу чоловіків, які заважали б їй займатися бісівськими справами, але коли вони йдуть на відьомські зібрання стають справжніми красунями, тому рекомендували бути обережними при нічних зустрічах з красунями.

У народі побутувала легенда, що якщо у родині народиться семеро доньок поспіль, то одна з них обов'язково є вродженою відьмою. Відьмою могла народитися дівчинка і у тієї матері, на яку було наслане закляття, а бо яка випадково проковтнула згаслу вуглинку, коли пекла різдвяний хліб-карачун, тобто одщипнула шматок на якому запеклася вуглинка, а вона її не помітила і проковтнула. Упізнають уроджену відьму і по наявності у неї невеличкого відростка-хвостика, що є ніби продовженням хребту. Тому у середньовіччі таких новонароджених, у яки копчик нагадував відросток хвоста, інквізитори карали насмерть. Власне, вроджені відьми багато знають, багато можуть, але нікому не шкодять, на відміну від іншого виду відьм, вони стараються допомогти, при можливості.

На відміну від вродженої відьми дуже небезпечною була відьма – вчена. Її ще називають в угорському фольклорі – босорканя. Нею могла стати будь-яка жінка. А для цього потрібно було лише – на Юрія, коли вперше виганяли череду на толоку, дочекатися вечора і піти до річки до того місця, де череда переходила ріку вбрід, відшукати слід коров'ячої ступиці і набрати звідти в рот води. Відтак, набравши у рот води, підійти до польового хреста або хреста без церкви, покропити його водою з рота, зняти усю одежу, повісити на розп'яття, а потім і самій залізти на хрест. Після цього, згідно повір'я, та жінка ставала відьмою, яка могла накликати на людей хворобу, відібрати від чужої корови та рожениці молоко, скликати до себе гадів, забрати дощ, а також перевтілюватись у різних тварин та людей, але тільки з півночі до третіх півнів. Крім того можна було стати вченою відьмою, якщо зняти з шиї власний хрестик, покласти у взуття під п'ятку лівої ноги і ходити упродовж дев'яти днів.

"Вона намастить коров'ячим маслом волосся, розпустить його, сідає на віник, запряжений чорними кішками, або на плечі чужому чоловікові та літає і забавляється з чортами та іншими нечистими", – так описує "розваги" відьом відомий закарпатський вчений-етнолог, професор УжНУ Михайло Тиводар.

У кожному місті є своя Лиса гора, тобто гора без дерев на вершині, де збираються відьми. Так, наприклад, на Перечинщині подібна містична місцина розташована неподалік Ворочева і називається Дірява скала.

Ще одне місце для зборів відьом – Полонина Боржава. За своїм значенням вона подібна до гори Брокен у Німеччині, про яку писав Гете. Саме Гете найяскравіше представляє європейський напрям містичних казок, так само можемо говорити й про інший – східнослов'янський напрям, переважно асоційований з Гоголем. Закарпаття ж перебуває десь на перетині цих напрямів, вважає Іван Сенько, дослідник закарпатського краєзнавства, літературознавства та фольклористики.

Загалом на Закарпатті неймовірно багато відьом. Відомий закарпатський письменник, етнограф, археолог ХХ ст. Федір Потушняк, посилаючись на народні перекази, зазначав, що їх особливо багато в околицях села Білки (Іршавщина). Він писав, що на "Білецькому готарі (просторі – авт.) як свиснути в пальці, то з'явиться відьом, скільки хочеш… У кожному селі їх є кілька, а подеколи й десять-п'ятнадцять".

Іршавщина й у ХХI ст. прославилася селом із найбільшою кількістю відьом. Люди знаючі стверджували, що це Колодне. Натомість ті, хто час від часу звертається по допомогу до чаклунок, переконують, що нині найбільше відьом живе у Сторожниці, що неподалік Ужгорода.

А ось що розповідає народний переказ про відьму, яка жила в селі Чабин Мукачівського району. Якось взимку, десь у 1930-х роках, напередодні Різдва Христового, в хаті відьми сталася дивна річ. Відьма, яка мала маленьку доньку, раптово встала у Святий вечір з-за столу і розсіялась. Родина була шокована, а за кілька годин пізно після Сейнічної над селом пронісся страшний сніговий вихор, і в тому будинку з'явилася жінка-відьма, яка принесла своїй доньці... свіжозламану зелену гілочку зі сливами. До сьогодні пояснення цьому диву немає.

Загадкова й зловісна історія трапилася в 1950-ті роки в одному з сіл на Мукачівщині, де стався масовий падіж худоби. Селяни вирішили вдатися до народних методів, звернулися до старого ворожбита. Той сказав, що треба піти на кладовище й подивитися, хто напередодні був похований. Виявилося, що за кілька днів до того помер чоловік, про якого ходила недобра слава. Аби закінчилося нещастя, треба було розкопати могилу і вбити кілок у груди упирю. Троє мужчин, що згодилися на цю роботу, взялися розкопувати могилу, на яку вказав ворожбит. Діставшись труни, один із них, обв'язаний мотузками, почав відкривати її, а як відкрив... на нього бризкнула свіжа кров, якою була заповнена домовина. А коли заходилися вбивати кілок у серце та втикати дев'ять голок у п'яти, ще й зв'язувати ноги терновим гіллям, раптом піднялася рука покійника й почала тягти до себе сміливця. Ледве встигли видобути того з ями, а потім швидко засипали могилу. Хай як дивно, та пошесть худоби припинилася, що ще більше посилило віру людей у надприродні істоти.

Два найбільш відомих "будинки з привидами" на Закарпатті можна відшукати в Свалявському районі. Один з них у селі Драчино. Великий добротний будинок, законсервований з огляду на те, що жити в ньому ніхто так і не наважився. Головною причиною називають привид дівчини, на могилі якої нібито побудували будинок. Аналогічна історія на околиці села Керецьки, де звели будинок на місці старого дитячого кладовища, та так в ньому ніхто й не жив (після того, як забудовники пару разів "зустрілися" з привидами на його території, будинок був залишений і поспішно законсервований).

Інформація - з відкритих джерел

Всі новини Ужгорода та Закарпаття сьогодні читайте на Depo.ua

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme