Очищення вогнем та єднання з магією: Традиції та заборони свята Купала

Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді, Івана Купала.

Це ніч, коли людина єднається з природою. У надвечір'я дівчата гадають на судженого - кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок - це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того дівчина має поцілувати і бути з ним у парі на це свято (як правило, вибір узгоджують). Хлопці спускають з гори вогняне колесо-сонце (символ літнього сонцевороту) або ж розкручують його на стовпі під загальне пожвавлення та радісні вигуки.

Під вечір дівчата з хлопцями збиралися окремо і йшли до лісу. Дівчата співали пісень і несли гільце – гарний вершок черешні, вишні, яблуні чи клена. Прийшовши в ліс, встановлювали гільце в землю і оздоблювали його польовими та городніми квітами, зокрема, любистком, трояндами, барвінком, обвішували цукерками, бубликами та випеченими у вигляді пташок пташками, прикрашали різнокольоровими стрічками. На вершечок настромлювали невеличкий віночок з барвінку. Непомітно в кількох місцях прив'язували кропиву та колючі будяки.

Про пошуки чудо-зілля, тобто, квітки папороті, вже годі й казати. Хтось намагається знайти матеріальне багатство, а хтось - щастя та кохання. Здавна вірили, що квітка навчить розуміти мову будь-якого створіння на Землі. Лише в Купальську ніч на папороті серед ночі розцвітала чарівна вогняна квітка щастя. Вважалось, що той, хто її знайде, усе на світі знатиме, дістане без труднощів усі скарби, матиме чудодійну силу робити все тією рукою, яка зірвала Квітку щастя. Той щасливець причарує найкращу дівчину, матиме найвищий урожай, не боятиметься лихих сил. Жінкам ця квітка не трапляється, бо то великий страх її взяти.

По сьогоднішній день на Закарпатті збереглися традиційні елементи святкування Купали, обов'язкові ритуали та повір'я. Наприклад, робити опудала, плести вінки та пускати їх річкою. У 2013 році на Закарпатті встановили черговий рекорд - сплели вінок довжиною 400 метрів.

Невід'ємною атракцією в цю ніч є розпалювання багаття. Найбільш видовищним це дійство роблять неформали на фестивалі "Шипіт", який щорічно проводять в ці дні на Закарпатті. В ніч на Купала тут відбувається кульмінація заходу - розкладають п'ятиметрове багаття.

Навколо величезного багаття танцюють та співають пісень, а коли ватра вщухає - скачуть через вогонь - таке собі своєрідне очищення та єднання з магією. Після цього купаються прямо у водоспаді Шипіт.

На Івана Купала не можна кропити водою вагітних, дітей і людей похилого віку. Вважалося, що нечисть, яка забирається з води на свято Івана Купала, все ще може завдати шкоди їхньому здоров'ю, оскільки і у жінок у положенні, і у дітей, і у літніх людей організм не настільки міцний.

На Івана Купала не можна спати, оскільки нечисть теж не дрімає, а намагається будувати підступи людям і їх домашній худобі.

Аби уберегтися від злих духів, наші предки розвішували в будинках і хліві кропиву, любисток, барвінок, вербу, конопель, полин і навіть дзеркала і рвані чоловічі штани.

На Івана Купала не можна віддавати, продавати або позичати щось, оскільки сім'я може збідніти.

До домашньої худоби теж ставлення особливе. Заборонялося на Івана Купала бити корову палицею, а то вим'я висохне (в це вірили гуцули). Якщо ви знайшли на дорозі гроші, речі або щось, що вас сильно привернуло, все-одно, не можна піднімати знахідку.

До 7 липня краще не купатися у водоймах, і тільки з приходом Івана Купала плавання дозволялося - всі заборони знімалися, однак протягом свята заборона продовжував діяти на певні групи населення.

Жінок, які не з'явилися біля купальського багаття, вважали відьмами.

З часом традиції трансформуються, деякі з них забуваються, але енергетика свята нікуди не дівається.