Ni hao з Піднебесної: Як закарпатка пізнавала житейські особливості Китаю

Народ, що належить до прадавніх цивілізацій, наддержава і перша за чисельністю населення країна у світі. Так, усе це про Китайську Народну Республіку, яка щоразу дивує світ власними винаходами і манить до себе своєю загадковістю. Проте, аби привідкрити таємницю його жителів, сюди варто навідатися особисто. Найкраще дізнаватися про деякі особливості Китаю від того, хто зміг туди дістатися. Отже, кілька власних відкриттів про життя Піднебесної, зокрема її мегаполісу, найбільшого міста КНР за чисельністю населення – Шанхаю. 

Мовний бар’єр

Напевне, першою перешкодою після того, як хтось опиняється в Китаї, є мовний бар’єр, і тут він відчутний куди більше, аніж може здатися на перший погляд. Хоч англійська і є міжнародною мовою спілкування, проте в Китаї цим не переймаються, оскільки тут китайською розмовляють навіть тайці. Тому однією з найбільших проблем буде знайти того, хто, все-таки, знатиме англійську.

Рятуватися допоможе перекладач або програми, які автоматично перекладають аудіо на потрібну мову. Тут про них всі добре знають. Таким чином, потрібно завчасно забезпечити себе і свій телефон такою програмою, аби мати доступ до неї в режимі офлайн.

Особливості китайської їжі

Шукачам пригод тут сподобається, адже китайці відомі своєю неперебірливістю в їжі. Смажені таргани чи скорпіони? Легко. М’ясо невідомого походження? Чи неочищені креветки темпура? А може, голову риби у якості основної страви? Знайдеться все! Особисто мене вразило поєднання смаків. Десерт, суп, основна страва – все можна їсти у довільному порядку, як заманеться, і все рівно буде смачно, поживно й корисно. Китайці про це точно знають, бо, складається враження, що вони їдять всюди і завжди.

А от тим, хто дотримується дієти, доведеться трохи непереливки. Якщо не хочеться втрапити у гастрономічну халепу, то варто втриматися від того, аби купувати їжу на вулиці. Ціни в ресторанах помірні, проте таким чином вдасться "заощадити" на власному здоров’ї.

Мотоциклісти vs. пішоходи

Особливістю китайських міст, як от, до прикладу, Шанхаю, є так звані водії вуличного транспорту. Їхні безшумні електричні велосипеди чи то скутери зможуть збити не тільки з пантелику, але й з ніг, бо водії є не тільки абсолютно безшумними на дорозі, але й керуються власними правилами руху. Сьогодні їдуть за правилами автотранспорту, а вже завтра користуються правилами пішоходів. Тому навіть на зебрі пильність не завадить.

Ринок

Від місцевих жителів вдалося довідатися, що з китайцями можна, а інколи навіть потрібно торгуватися. Головне – робити це впевнено.

Проте й міру потрібно знати, бо, перейшовши її, продавець може роззсердитися й відмовитись продавати щось взагалі. Та це одразу видно, коли з продавцем можна домовитися. Деякі уступатимуть одразу, а інші – твердо стоятимуть на своєму.  

Політичні особливості

Згідно з ідеологією "керівної і спрямовуючої", у Китаї доступ до Інтернету не закрито, але обмежено. Чимало додатків заблоковано (до прикладу, YouTube, Instagram, WhatsApp, Viber тощо). Таке рішення було зумовлене тим, що ідеї, які поширюють ті чи інші соціальні мережі, суперечать основній політичній ідеї КНР.

На зміну прийшов новий додаток китайського виробництва WeChat, який не суперечить чинному політичному режиму і задовільняє потреби корінного населення. Завдяки додатку можна не тільки дзвонити, писати повідомлення та спілкуватися у відеоформаті, але й постити фото та відео. Такий собі аналог Instagram, Facebook, Skype та WhatsApp, але в одному застосунку. 

Забобони по-китайськи

Щасливим кольором китайці вважають червоний, нещасливим числом – 4, а твариною-талісманом – панду.

Чи не на кожному кроці в сувенірних магазинчиках зустрічатиметься скульптура кішки з піднятою лапкою.

Така кішка є символом удачі, а її піднята лапка ніби готова гребти гроші. Часто її роблять з порцеляни чи кераміки. Їх часто можна побачити біля воріт або входу до магазинів. Їхні власники розміщають фігурки в таких місцях задля приваблення покупців. Хоч оригінальним походженням цієї кішки є Японія, проте китайці із задоволенням запозичили цей талісман щастя і для себе.

Людський фактор

Китайці неймовірно доброзичливі й добрі люди, які завжди готові допомогти. Принаймні ті, з якими довелося спілкуватися мені. Головне – порозумітися й подолати мовний бар’єр, а потім все піде, як по маслу. 

Китайці відкриті й, як мені здалося, завжди усміхнені. А ще я не зустріла жодного, хто б скаржився на життя. Його китайці сприймають по-філософськи: хочеш чогось досягнути – сумлінно і багато працюй і чекай, бо рано чи пізно, а твій труд доля помітить і віддячить.

Чай – як окрема культура

Стереотипне бачення жителів КНР полягає у кількох речах, і це рис, соєвий соус і чай. Останній відіграє чималу роль у китайській чайній культурі.

Кожен бажаючий може ознайомитися із цією культурною особливістю на чайній церемонії. В окремих магазинах з чаєм її можуть провести безкоштовно, якщо продавець знатиме, що таким чином він зможе краще продати свій товар. Проте потрібно знати правильні місця, аби не схибити з якістю і побачити справжні традиції, які до сьогодні передаються з покоління в покоління.

Електроенергія

Здається, китайці не економлять на електроенергії. Пройшовшись нічним Шанхаєм, такий висновок напросився сам собою. Майже кожна будівля оснащена додатковим освітленням, до всього ще й інтерактивним.

Щоправда, Китай вражає, як своїм "шиком", так і бідністю: є райони, в яких замість ілюмінацій побачиш "прапори" з білизни чи одягу, які сушаться прямо над головами перехожих.

Айфони

На подив – переважна більшість людей, з якими довелося спілкуватися, користувалися айфонами. Можливо це така особливість Шанхаю. Хто його зна. А можливо, це особливість китайців-умільців, для яких  виготовити "фірмову" річ своїми руками у своїх майстернях – справа лише бажання і часу. Можуть собі дозволити.

Загалом у Китаї вражає геть усе. Пізнати особливості за тиждень – нереально. Але тижня достатньо, аби чи то закохатися в країну, чи розчаруватися в ній. У будь-якому випадку, Піднебесна не залишить байдужим до себе нікого.

А ще європейці для китайців – всі на одне обличчя (як китайці для нас). І хто-зна – можливо, очі європейців китайці сприймають не просто як великі, а як через край здивовані побаченим.

ФОТО: автора