Непопсові Карпати: Які "незаїжджені" маршрути горами варто подолати, коли зійде сніг

Незабаром, коли зима остаточно відступить з вершин Карпат, у гори потягнуться "активні" туристи - ті, для котрих провести день, блукаючи вершинами і дикими місцинами - найкращий спосіб відпочити. Для таких відпочивальників Карпатський заповідник з його унікальною природою, краєвидами і маршрутами - справжня знахідка.

У заповіднику можна спробувати подолати кілька унікальних маршрутів.

Екостежка до печери Молочний камінь починається в селі Велика Уголька. Вона проходить через незайманий буковий праліс, внесений до світової спадщини ЮНЕСКО.

Це справді унікальне місце. Сюди важко дістатися, під'їзна дорога дуже погана, і протягом року на стежку виходить лише декілька тисяч туристів. Перепад висот - 400 метрів. В доісторичні часи печеру населяли печерні ведмеді, а сьогодні вона слугує домівкою для кажанів та специфічних сліпих мешканців підземель – троглобіонтів. Тут добре представлені гарні натічні утворення, сформовані кальцитом, що за формою нагадують органні труби.

Для огляду печери треба ліхтарик, без нього не можна побачити потоки з вапняку, що дали назву печері. У печері є секретний хід, який не так просто знайти: він веде на другий поверх і закінчується ще однією кімнатою. Загальна довжина печери - 92 метри.

Маршрут позначений кількома табличками, так що заблукати важко. Прогулянка забере не менше чотирьох годин, так що варто взяти воду.

Карстовий міст - кам'яна арка – грандіозне диво природи в урочищі Чурь Угольсько-Широколужанського массиву біля села Мала Уголька.

Сам карстовий міст, який розташований наприкінці маршруту, на думку вчених, утворився ще в той час, коли Карпати були морським дном.

Екостежка на скелю Соколине бердо (гніздо) розташована у Карпатському біосферному заповіднику. Це стежка в лісі вздовж струмка Кузій. Маршрут складається з двох ділянок. Перша досить проста, прогулянкова, підійде всім. Друга - підйом серпантином на Соколине бердо.

Дорогою можна побачити невеликий водоспад і дві шахти (штольні). Їх зробили геологи, коли розвідували породи в цих горах. Нижня - завдовжки 33 метри, верхня - 400. Обидві шахти закриті решітками, підпірки всередині повністю прогнили, так що краще не намагатися туди ввійти. Іноді в них бувають летючі миші.

Перепад висот маршруту - 300 метрів. Кінцева точка маршруту нагорі нічим не примітна. Якщо дійти тільки до неї, то ніяких пейзажів там не побачиш. Пейзажі буде видно лише з кам'яної скелі, на яку ще потрібно залізти.

Враховуючи, що початок маршруту - у 100 метрах від румунського кордону, наявність паспорта в цьому районі обов'язкова.

Загалом Карпатський біосферний заповідник - об'єкт-знахідка, у якому горами можна насолодитися по-максимуму. Його було створено у 1968 році, а з 1992 року він входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Він охоплює всі природно-кліматичні пояси Карпат – від рівнини до альпійського поясу в межах висот 180-2061 метpів над рівнем моря. На території Карпатського біосферного заповідника представлені недоторкані лісові та високогірні лучні екосистеми. Тут зростає едельвейс, охороняються великі популяції карпатського бурого ведмедя, рисі, лісового кота, беркута та багатьох інших рідкісних і видів.

Фото: Yuriy Buriak