Непопсове Закарпаття: ТОП затишних сіл, про які не знають туристи

Побувати у мальовниччому селі Синевир чи багатомузейній Колочаві - мрія багатьох туристів. Однак, є на Закарпатті сотні сіл, туристами не ляканих, але від цього не менш мальовничих і цікавих. Туризмознавець Федір Шандор порекомендував 10 сіл Закарпаття, на просторах яких туристи можуть знайти для себе багато цікавого.  Depo.Закарпаття познайомить із ними конкретніше. Почнемо з п’яти - Бронька, Ворочово, Білин, Березники, Біласовиця.

Непопсове Закарпаття: с. Бронька, Іршавський район 

Фото: Юрій Репало

Перша згадка про село датується 1454 роком. Але село Бронька відоме фактом, що у XIII ст. тут існував феодальний замок — Бронецький. Побудований на вершині Царської гори замок не зберігся до нашого часу, залишилися лише руїни колись могутньої споруди. Цей середньовічний замок — найменш відомий серед усіх замків Закарпаття. Перша згадка про нього датується 1273 роком. В грамоті угорського короля Ласло ІV сказано, що фортецю відібрали у ворогів його батька Іштвана V. Останні віднайдені письмові відомості — це згадка у грамоті останього Арпадовича — угорського короля Ендре ІІІ. Кажуть, тут блукає привид жорстокого рицаря на триногому коні.

Бронецький замок (реконструкція) Фото: Вікіпедія

Багато вчених робили розкопки, було знайдено чимало цінних речей з часів існування замку. Навіть місцеві школярі під час походу знайшли стародавню булаву. Але пам'ятка визнана непридатною до подальшого археологічного вивчення, оскільки повністю позбавлена культурного шару в результаті проведення як законних, так і незаконних розкопок. Так, навесні 2008 року було виявлено безліч слідів "роботи" чорних археологів, які практично повністю знищили культурний шар на більшості ділянках вершини пагорба.

Та Бронька живе не руїнами єдиними. У селі можна подивитися, до прикладу, Річанський заказник - загальнозоологічний заказник вседержавного значення. Основними лісоутворюючими породами цього заказника є бук і дуб з домішкою ялини, ясена, липи, вільхи, а ще це місце концентрації та розмноження цінних видів тварин, як то олень благородний, сарна європейська, свиня дика, куниці — лісова і кам'яна, ведмідь бурий, рись, а також кіт лісовий, занесений до Червоної книги України. 

Також у Бронці зачаровує урочище Пчолинок, історичне урочище Плитка, долина білоцвіту, вузькоколійка, яка проходить через село, а віднедавна форельне господарство. Воно перетворилось на туристичну родзинку: відпочивальники сюди їдуть звідусіль, а улов можна відразу приготувати.

Фото: forel.at.ua

Ті, хто приїздить у Броньку здалеку, навіть жартують, що чисте повітря та місцеві краєвиди компенсують розбиті закарпатські дороги.

Непопсове Закарпаття: с. Ворочово, Перечинський район

 

Перша згадка про село в літописі датується 1548 роком. Є палеолітична стоянка, якій 30 тисяч років та мезолітична стоянка, курганний могильник ранньозалізного віку. У селищі також є:

• археологічні розкопки періоду палеоліт та мезоліт
• Золота студня
• скала Дірявий камінь
• печера Ведмежа гора
• монастир
• Синє болото
• Ворочівське озеро
• урочище Скалка
• проїхатися місцевим веломаршрутом
• місце катастрофи періоду І-ої світової війни
• місце бою Карпатської Січі у 1939 році.

Ось, як розповідає про своє село та околиці уродженець Ворочава Юрій Цмур. Після поляни Гарпічовка на висоті майже 800 м над рівнем моря в лісових хащах розташоване Синє озеро – Синє болото. З нього витікають струмочки, які ледь-ледь помітні між камінням і листям. Вони формують Вишній потік села Ворочова. Мандрівникам необхідно обережно спускатись крутосхилом, оминаючи надзвичайної конфігурації ями, які з’єднані між собою водяною перемичкою. За формою ями нагадують кратери, усипані уламками скель, вивержених якоюсь гігантською силою.

Скеля "Діравий камінь". Фото: drymba.com

Малі полонини – це умовна назва урочищ Залум, Суха, Пастільова, Світильник та Рожок загальною площею більше 80 га. Вони знаходяться на відстані 5–8 км від села і нагадують дику природу – чисте повітря, буйні запашні трави з розмаїттям лікарських рослин. Між урочищами Залум і Суха у долині місцеві пастухи облаштовували свої колиби. Мандрівникам у цьому місці зручно облаштовувати намети. Звідси відкривається чудова панорама…

Міст через р. Уж у Ворочові. Фото: zakarpattya4all 

При переході з урочища Суха в урочище Пастільова на самій вершині з правого боку розташоване одне з 7 чудес тутешніх пам’яток природи — Ведмежа ґавра – унікальна печера, відвідування якої переносить нас у дитинство з казками про ведмедів. Вона заглиблюється під землю на 1–3 м, довжина 2–6 м, висота 2–3 м, зручна і тепла, якщо влаштуватися там у негоду або на ночівлю.

Непопсове Закарпаття: с. Білин, Рахівський район

Селище засноване у 17-18 ст. Давні перекази говорять, що на території села в той час поселився пастух на прізвище Білий. Власне, від його прізвища і походить назва села. Інша легенда розповідає, що в давнину для того, щоб одягнути родину, господарям самим потрібно було ткати полотно. Люди відбілювали його, розстелюючи на підлозі, і воно біліло від сонця. І тому назвали люди село "Білин". А згідно зі ще одним переказом, на полонині, що знаходиться біля села, паслося багато білих овець, від чого, власне, й походить назва Білин.

Тут можна оглянути: 

• першу міні-гідроелектростанцію на Закарпатті. Білинська ГЕС — діюча мала дереваційна гідроелектростанція, перша з новозбудованих малих ГЕС у Карпатах. Стала до ладу в травні 2006 року. Перепад висоти між нижнім і верхнім б'єфами становить 100 м. 
• деревяний храм ХІХ століття. У селі стоїть дерев’яна церква, що належить за стилем до середньогуцульських церков. Цей термін ввели чеські дослідники, що вивчали дерев’яну архітектуру в Карпатах у першій половині XX ст. Термін досить умовний, бо йдеться про церкви, розміщені в південно-західній (закарпатській) частині Гуцульщини, а всі класичні п’ятизрубні гуцульські церкви розташовані в північній частині Гуцульщини.
• музей макетів храмів. Родзинкою Білина є макети різних храмів, виготовлені народними майстрами-різьбярами. 

• історичне лісове господарство "Кроце". Лісове господарство "Кроце" функціонувало з 1929 року, на околицях селища знаходяться 6 джерел мінеральної води, а також форелеве господарство.
• мінеральні джерела.

 Непопсове Закарпаття: с. Березники, Свалявський район

Перша письмова згадка про село відноситься до 1680 року. Власники селища були члени сім’ї Долгаї. 

Для туристів буде цікаво оглянути:

• парк Чонок. Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення в Україні. Статус надано з метою збереження природного ландшафту, насаджень різних видів дерев і кущів. Парк має природоохоронне, рекреаційно-оздоровче та естетичне значення.
• палац Чонок, родини Шенборн
• могила графині Емми Шенборн. Баронеса Розалія Сахер (Загер) не випадково поселилася у цьому мальовничому, тихому куточку гірського села. Люди тут були роботящі, спокійної вдачі. На початку села на березі р. Боржави піднімався невеликий пагорб, який своєю формою нагадував перевернуте догори корито. І на самому пагорбі і навкруги росли кремезні дуби, плоди яких були добрим кормом для диких тварин. Тому навкруги водилося чимало оленів, диких кабанів, ведмедів. Це і стало приводом для будівництва тут спочатку мисливського будиночку, а пізніше і цілого маєтку. Разом із селянами, які мали волів та коне баронеса розчищала родючі земельні ділянки у заплавах р. Боржави, де вирощувала кукурудзу, картоплю і навіть гречку (в урочищі Верхній Долятин ще й сьогодні росте дика гречка).

• стародавній дуб. Дуб звичайний — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення в Україні. Об'єкт розташований на території санаторія "Човен". Статус дано для збереження одного екземпляра дуба звичайного, вік якого понад 600 років.
• мінеральне джерело
• форельне господарство.

Непопсове Закарпаття: с. Біласовиця, Воловецький район

Навколишня територія села і гора Пікуй знаходяться на стику двох торгових шляхів з Північного Причорномор’я і Балтики до Балкан. Повз ці землі транзитом проходили племена кельтів, гунів на чолі з Атіллою, угорські племена на чолі з Арпадом, татаро-монгольська орда хана Батия. Тут буде цікавим:

• залишки чеської оборонної лінії Масарика. У 1936 році на території громади побудовано двоповерхову укріплену казарму з вбудованими дзотами для прикордонної варти. Об'єкт чеської військової інженерної думки ледь не єдиний в регіоні зберігся до наших днів практично без змін. 
• деревяний храм. Церква св. Миколи Чудотворця. Давню дерев'яну церкву згадують у церковних документах за 1778 р. Біля церкви стоїть типова для долини Латориці дерев'яна двоярусна дзвіниця з трьома дзвонами. Два дзвони — без написів, виготовлені, за словами церківника, в Ужгороді, а найбільший відлито в 1924 р. у Хомутові фірмою "Ріхард Герольд".
• обеліск Масарика на горі Пікуй. На вершині гори в 1936 році встановили обеліск на честь першого президента Чехословаччини Томаша Масарика в подяку за розвиток верховинського краю.
• ботанічний заказник Пікуй. Створений з метою охорони частини лісового масиву, що розташований на східних та південних схилах гори Пікуй. Зростає букове рідколісся з залишками фрагментів букового криволісся. На території заказника виявлені цінні види рослин — ломикамінь живучий та молодило гірське, занесені до Червоної книги України.
• джерела мінеральної води
• гірськолижний витяг
• сироварня.

Далі: Непопсове Закарпаття: ТОП затишних сіл, про які не знають туристи – 2

Читайте також: П'ять озер Закарпаття: Чому інколи варто відмовитись від моря