На авто Америкою: Як закарпатські студенти вирішили підкорити Штати. День четвертий

Кореспондентка Depo.Закарпаття, "гризучи" науку в одному з університетів Братислави, на літніх канікулах вирішила перелетіти через океан, щоб більше дізнатися про життя по-американськи

Відвідати кілька "обов'язкових" місць за один день, як ми вже пересвідчилися, можна. Хоч справа і не проста. Але мало що може зупинити справжніх шукачів пригод. Головне – це знайти баланс між тим, аби дотримуватися графіку (літак до України нас не чекатиме) й встигати отримувати задоволення від побаченого. Як це зробити? Дуже просто. Поки один "зависає", інший може допомогти йому стусаном (жартую). Ну або словом (кращий варіант). Ось і все, тепер ви знаєте "таємницю" нашого шаленого тріо. Їдемо

Арізона

Що найчастіше спадає на думку, коли чуєш слово "Арізона"? Правильно: каньйони, кактуси, пустелі, і гори, а також штучні пам'ятки, такі, як інженерні чудеса, цікаві музеї і залишки міст давніх поселенців. Відтоді, як Арізона стала 48-ю складовою США, штат став популярним місцем відпочинку для туристів, які з'їжджаються з усього світу, щоб подивитися на Великий каньйон, греблю Гувера і національний парк Сагуаро. Якось так невимушено краплиною в цьому потоці туристів стали і ми. Для вселенського масштабу - практично ніщо, для нас - подія велетенського значення.

Перед мандрівкою ми, звісно, начитались про Арізону і ретельно прокладали маршрут. Ми простудіювали закони штату і дізналися, що в Арізоні заборонено полювати на верблюдів, що за зрізаний дикоростучий кактус дають 25 років в'язниці і що відмова дати кому-небудь склянку води розцінюється як злочин. Подорож на авто, як стало очевидним, - це єдиний спосіб не тільки побачити всі визначні пам'ятки, а й відчути тутешній спосіб життя і зрозуміти - тут все вражає, а одного дня навіть на найшвидкісному транспорті мало, аби все побачити. Тож, враховуючи "небезрозмірність" подорожі, ми відвідали кілька місць.

Почалась наша приголомшуюча подорож з каньйону Антилоп. Він отримав свою назву завдяки рудо-червоним стінам, які нагадує шкуру антилопи. Каньйон розкинувся на землях племені Навахо і належить індіанцям цього племені, воно і заправляє одними з найбільш популярних туристичних місць в Америці. Щоб потрапити до них, необхідно зарезервувати час, заплатити мито і найняти провідника. Тутешні індіанці добре знаються на тому, як і неймовірну красу туристам показати, і навчити робити "правильні" світлини, і, звісно, на цьому заробити.

Нам, як тисячам інших туристів, пощастило: у нас був дуже крутий гід. Він не тільки розповідав про штат в цілому, свій народ та конкретно каньон, він ще фотографував нас, показував найкращі ракурси, вчив, як зробити фото крутими. Виявляється, залежно від куту падіння світла обриси каньйону Антилопи народжують різні образи, а палітра фарб змінюється від білого до жовтого, помаранчевого, червоного і фіолетового. Здається, ми учні непогані - світлини дійсно круті. Їхали ми з Антилоп з неймовірними враженнями та переповнені позитивними емоціями. Природня краса, унікальна структура, якісь з області фантастики кольори - справжня мрія інстаграмерів.

Далі наш шлях проліг до каньйону Підкова. Думаю, глянувши на фото, походження назви одразу стає зрозумілим.

Якщо на каньйон Антилопи можна йти лише у супроводі гіда (через велику кількість загиблих, які раніше могли ходити там, де заманеться), то на Підкову йдеш самостійно, а головне – безкоштовно (Антилопами ми їздили за $35 за авто, квиток дійсний до 7 днів). Підкова - це надзвичайно чудернацький вигин ріки. Не віриться, що річка тече наче рівниною, а промила собі русло на глибині 60-70 метрів. Багатьох Підкова вражає більше, аніж каньйон Антилоп.

Після такого шквалу позитивних емоцій, здавалося б, що неймовірнішого вже й годі шукати, але не в Арізоні. На одному із визнаних чудес світу - Гранд-Каньйоні, внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тут ми проводжали день, насолоджуючись сонцем, що ховається за горизонт. Тут ми зрозуміли, що можна дивитись на гарну картинку в журналі чи професійне відео на екрані і захоплюватись каньйоном, але це ніколи не зрівняється з тим, що відчуваєш, коли бачиш це "наживо". Дуже захотілось політати над ним. О, є про що мріяти!

Кілька нотаток на полях

Ми любимо поїсти. Але, щоб зекономити, час від часу харчуємося у таких собі "міні-буфетах". Не менш смачно, як у ресторанах, а їсти, в середньому за $10 можна стільки, скільки влізе. Один "мінус" - із собою брати харчі категорично заборонено.

Якщо до цього за день нам вдавалося проїжджати три штати і майже в кожному щось побачити, то зі штатом Арізона так не вийшло. І воно було того варте. Залишились тут ночувати, а завтра - нові пригоди, тож далі буде.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Закарпаття