Мури з легендами: У яких закарпатських замках чорти, привиди і "Дракули" лоскочуть нерви

Чи не кожен старовинний замок, що зберігся до наших днів, має свою історію, оповиту легендами. Не буває "пристойного" замку без своїх привидів, таємничих і захопливих розповідей. Люди століттями переказують легенди про жорстокі розправи, історії кохання, містичні збіги і неймовірні факти. На території Закарпатської області таких замків - немало.

Замок Паланок, Мукачево. Одна з легенд цього замку про створення глибокого колодязя, що розташований під Старою вежею. Розповідають, що піддані князя Корятовича довбали скелю кілька років поспіль, та води в колодязі не було. Князь пообіцяв мішок золота тому, хто нарешті знайде воду. Перед князем з'явився низенький смаглявий чоловічок, запитавши чи справді він отримає винагороду за знайдену у скелі воду. Отримавши ствердну відповідь, чоловік одразу ж стрибнув у колодязь. Почувся гуркіт, з глибини колодязя полетіло каміння, у повітрі з'явився різкий сірчаний запах. Потім усе стихло, і з глибини з'явився той же чоловічок, який сказав, що віднині у колодязі буде вода. Пообіцявши за три дні повернутись, він наказав приготувати до того часу обіцяний мішок із золотом.

Корятович хоч і був князем, та мішка золота не мав. Тому наказав покласти у маленький мішечок кілька золотих монет і віддати чортові (всі повірили, що це - він), адже не було чіткої умови щодо розмірів мішка.

Чоловічок страшенно розлютився, отримавши таку "нагороду". Почав сваритись, а потім знову стрибнув у колодязь. Кажуть, і донині з дна колодязя інколи можна почути незрозумілий гул. То лютує чорт, та вилізти з колодязя не наважується, бо йому соромно, що так легко дозволив людям себе обдурити.

Ужгородський замок. За легендою, у ХVІІ столітті власником Ужгородського замку був угорський лицар Другет. Він мав юну, напрочуд красиву доньку.

Польський магнат задумав здобути замок. Аби довідатися, як це зробити, він вигадав хитрий план: вдягнувся мандрівним лицарем і приїхав у замок на розвідку. Вечорами мандрівник розповідав господарям про свої пригоди в далеких краях. Слухаючи ці оповідки, донька Другета закохалася в нього. А коли дізналася, хто її коханий, не змогла здолати любов і розповіла про те, скільки військової сили в замку та як його можна взяти. Загадка була така: існував таємний хід, секрет якого знали лише члени родини володаря.

Другет дізнався про підступність – і нечесного гостя стратили. Не простив лицар і свою доньку: за зраду батько наказав живою замурувати її у фортечній стіні. Відтоді щоночі по замку ходить привид: це дівчина ніяк не знайде коханого. З першими півнями видіння зникає, щоб назавтра опівночі знову вийти на пошуки.

Невицький замок. Про цей замок розповідають легенди, пов'язані з Поганою Дівою. Так назвали люди турецьку чародійку, яка начебто спорудила Невицький замок, наказавши домішувати до вапна молоко та людську кров, а всім, хто їй не вклонявся, рубала голови. Однак знайшовся в околишніх селах юнак, що пообіцяв звільнити народ від Поганої Діви, за умови, якщо стане королем. Хазяїн, у якого працював Іванко, тільки посміявся: звісно, станеш королем - як залізо зацвіте, так і станеш. З цими словами хазяїн встромив у землю палицю - і вона одразу проросла пишними трояндами.

Зрозумівши це знамення, Іванко рушив до Ужгорода, де аристократи якраз обирали короля. Оскільки вони не могли дійти згоди, то вирішили кинути вгору золоту корону - на чию голову впаде, той і буде королем. Проте золота корона впала на голову Іванка. Аристократи не хотіли визнати королем мужика, тому підкинули корону ще тричі - і кожного разу вона лягала на голову Іванка. Коли ж юнака було короновано, він виконав свою обіцянку і стратив Погану Діву.

Замок тамплієрів, Середнє. Середнянський замок не вистояв перед всіма своїми власниками й тими історичними колізіями, що за сім сторіч випали на його долю. Руїни фортеці могли б розповісти, наприклад, про прекрасну й хитрющу панночку: вона тут, кажуть, колись мешкала. Але навіть хитрість не врятувала дівчину від вбивці-батька, який замуровував людей у замкових підземеллях.

Закарпатці донині оповідають, що якісь підземні ходи поєднували цілих чотири замки Закарпаття – Ужгородський, Невицький, Середнянський й Мукачівський.

Хустський замок. Замок був спалений блискавкою, яка влучила у пороховий склад. Минуле замку пов'язують з самим графом Дракулою. За хустськими легендами це був лицар, спотворений шрамами в боях та прозваний Драго (з румунської "біс"). Він, розбагатівши на військових здобутках, викупив Хустський замок, а за іншими версіями – його нащадком був трансільванський граф Дракула.

Також розповідають, що замок стоїть на кістках загиблих будівничих. Щодо привидів, то їх родовід в Хустському замку ведеться від часів монгольського завоювання Батия. Один з його воєвод випадково вбив власного сина. А його сестра заподіяла з горя і собі смерть, відтоді її примара бродить замком.

Замок Сент-Міклош, Чинадієво. Про замок Сент-Міклош оповідають, що в його стінах знайшли замурований людський скелет. У середньовіччі люди думали, що замурована в замкових стінах людина стає покровителем-охоронцем фортеці, тому не вважали це вбивством.

Але набагато романтичніша історія замку пов'язана із закоханими – графом Імре Текелі та княгинею Ілоною Зріні. Саме тут вони вперше зустрілися та покохали один одного. Принаймні, так кажуть легенди, завдяки яким фортецю й охрестили "замком кохання".

Вишківський замок. Цей замок, якого вже немає, розташовувався у Вишково (село неподалік Хуста, відоме унікальним архітектурним пам'ятником – дерев'яною реформатською церквою). Він мав певну спільну рису з фортецями Хуста, Виноградова та Королева. Це був "соляний" замок – покликаний охороняти добування солі на Закарпатті. Замкові легенди пов'язані з дванадцятьма розбійниками, що колись зайняли гору, де стояла Вишківська фортеця.

Знущалися розбійники над селянами, а в одного господаря вкрали дочку й завели її в замок. Вона й кляла, й молилася, й просилася. І раптом така буря накрила замок, що знищила його. Лишилися від фортеці самі руїни.