Як заповзяті закарпатці в одному селі 10 музеїв та 20 пам'ятників відкрили

Як пише Depo.Закарпаття, Колочава – село десяти музеїв та двадцяти пам'ятників, тож  і не сподівайтеся, що естетичне задоволення від перебування у цьому дійсно чарівному закарпатському селі ви встигнете отримати за один день. Плануйте відпустку на довше. Отже, що можна побачити у Колочаві.

Одним з найпопулярніших музеїв є музей-скансен "Старе село" - перший сільський музей архітектури та побуту на Закарпатті.

Відвідавши його, ви потрапите у село стародавньої Верховини, побачите кілька тисяч самобутніх колочавських експонатів, які ознайомлюють із 300-річною історією культури та побуту місцевих жителів. Історичні пам’ятки різних часів та різноманітних верств населення відтворюють спосіб життя верховинців як за соціальним статусом (бідняки, середняки), так і за видом діяльності (вівчарі, лісоруби, шевці).

Єдиний в Україні музей "Колочавська вузькоколійка" відтворює історію карпатської вузькоколійки.

Ешелон складається з раритетного паровоза та 10 вагонів. Кожний вагон відтворює процес транспортування за різної влади, яка панувала у цьому регіоні. В кожному музейному вагоні - унікальні експонати, які розповідають про історію вузькоколійок на Закарпатті, про роботу і побут залізничників та їхніх пасажирів. 

Кожен із гостей музею "Колочавська вузькоколійка" може відчути себе пасажиром історичної залізниці, провідником і навіть черговим по станції.

Музей "Колочавський бокораш" - наймолодший у Колочаві, проте один з найцікавіших. Його називають філіалом відомого музею лісу і сплаву з Чорної Ріки, який знищила повінь.

Тут Вас ознайомлять із технологією вирубування та сплавляння лісу по річці, розкажуть про давню та небезпечну професію бокораша. Також лише тут ви зможете сфотографуватися на справжнім бокорі.

У музеї "Бункер Штаєра" відображено умови проживання та переховування колочавських повстанців, які вели антирадянську діяльність та були причетні до українського визвольного руху.

Частина відреставрованої оборонної системи часів Другої світової війни - музей "Лінія Арпада" - розташований вздовж річки Теребля. До його складу входять чотири бункери, бетонні піраміди, земляні траншеї.

У командному бункері Ви побачите кулемет, автомати і рушниці, патронташі та гранати, каски та пристрій дальнього бачення, вогнемет і вогнегасник, силовий кабель і десятки інших пристосувань для війни. За кількадесятків метрів звідси — бункер-шпиталь у таких самих бетонних оковах.

Пройшовши сотню метрів вбік, потрапляєш у обитель кашоварів — котлопункт. У цьому бункері увагу привертає пузата похідна кухня-шпор, якою користувалися в угорській армії. Нагадаємо, Depo.Закарпаття уже знайомив детальніше із бункерами "Лінії Арпада".

Музей - пам’ятка дерев’яної сакральної архітектури 1795 року "Церква Святого Духа" належить до найвидатніших архітектурних досягнень Закарпаття. Двозрубнатридільна церква струнка і досконала в пропорціях.

Церкву зняли з реєстрації діючих храмів 9 січня 1953 року. Згодом ікони було вмонтовано до іконостасу Шелестівської церкви в Ужгородському музеї архітектури і побуту.

А ще в Колочаві є перший музей на Закарпатті "Радянська школа" передає атмосферу навчання дітей у 60-70-х роках минулого століття. Музей "Чеська школа" відтворює умови навчання дітей за чеської влади на Закарпатті. Всіх колочавських воїнів-інтернаціоналістів вшановано у музеї "Воїнам-інтернаціоналістам", на даху якого стоїть броньована розвідувально-дозорна машина.

Чудові світлини ви зможете зробити близько 20 памятників, встановлених у Колочаві. Серед них - пам'ятник заробітчанам, вівчарю, Боркотані, шабатним гусям.

І насамкінець. Населення Колочави понад 7 тисяч осіб, протяжність з одного кінця села до другого 15 км. Існує чимало легенд про походження назви селища. Найпопулярніша з них розповідає про те, що береги річки, яка протікає через село, колись були дуже болотистими. Отож, коли перші поселенці просувалися ними, то вода набиралася у постоли (взуття) та видавала специфічні звуки: "чавк-чавк". Через це річку назвали Чавка. Як перших жителів запитували, де вони живуть, то чули у відповідь: "Коло Чавки". Із часом назва річки трансформувалася у Колочавку, а мальовниче село, яке вона омивала, прозвали Колочавою.