Як духи Карпат техноґвалтом розбуркали закарпатців

"Клепач" - це унікальний інструмент Карпатської школи мистецтва ковальства. Драматичне моделювання мало вираження у відтворенні обрядів любовної магії та гадання на долю за допомогою перформативної мистецької практики.

"Мавки з жовтими губами пластично імпровізують, мольфари чаклують, зал поринає у 3D-екранах, дівчата у віночках проводять справжній обряд, дзеркала, бубни, флюорисцентні стіни, трансова музика", - такий короткий пост, написаний місцевим журналістом,  добре зображає перформативну частину театру.

Клепачем, окрім ковання, також було заведено бити на сполох, тобто повідомляти про стихійне лихо, скликаючи громаду до спільного гасіння пожежі, боротьби з повінню (останню функцію і в наш час клепач виконує в сільській місцевості) та ворогом під час війни. Саме традицію культурного (інструментального) ґвалту клепачем відновили у техно-театрі відповідно до походження культурного коду України.

"Абсолютний культурний ґвалт! У країні - найбільше з можливих лих - війна! Під час цієї війни звитяжці (воїни) віддають свої життя саме за традиції, що виковують міцний фундамент Гідної нації. Але образ сучасного воїна не має відповідного контентного дизайну, що мав би розкривати усю глибину зв'язку кодів української землі - сучасного героя - майбутнього України", - коментує ідеолог заходу Євген Забарило. 

Спеціально для "Клепача" було створено продукт енергетичного взаємозв'язку між воїном - ковалем державотворення і його жінкою-квіткою: ненькою, дужиною, сестрою, коханою. Це шепіт віри, основою ритму якого є дихання, а назвою - "Привороти".

"Жінка в Україні - це невичерпна сила і енергетика, яка своєю сутністю може як вберегти, так і знищити вмить. Це варто пам'ятати і враховувати", - додають організатори. 

"Слово і думка української жінки багато століть слугували великою підтримкою та оберегом для чоловіка. Вона молиться за нього, на свого бога і в цьому неймовірний заряд та посил, що навіть на великих відстанях наповнює серце героя милосердям, а душа його робить Велетом - як Головач, Пинтя, Святогор, Ілля Моровець, Олекса Довбуш", - зазначає Євген Забарило і натякає на продовження проекту. 

Було представлено сім унікальних треків, що поєднали у собі фольклорні тексти любовної лірики під техно ритми. "Крім того, молитву "Екзорцист", що перформативно виганяє з "вати" демонів, карпатського мольфара Нечая було накладено на сучасний біт", - зазначив Євген.

Також відвідувачам було представлено карпатське техно. "Це повільне техно, ритм якого 105 bpm (ударів у хвилину) , що якісно вирізняє напрямок з поміж існуючих (більшість має 120 bpm). Карпатське техно у своїй основі має звучання удару (kiсk) клепача об метал. Який було оцифровано, за допомогою спеціального студійного диктофону, і покладено в основу ритму", - додає електронний композитор Олександр Кіреєв.

Одним з головних дійових персонажів техно-театру став креативний арт-образ мережевого "бота", який створила Олеся Смирнова.

"Нейросітки можуть значно змінити людське життя. У цьому є і багато плюсів, і, безперечно, чимало мінусів. Адже нічого живого в його образі нема. Бот мав біле обличчя - символ чистоти і безкровності-бездушності, на його обличчі чорними фарбами був нанесений символ - чара - вилоподібний біблійний хрест. По боту розсипана металічна фурнітура, шипи - як символ неживого, жорсткого і характерного. Але був один нюанс. В образа квітки є такі слова: "Линь до мого серця, бо насиплю тобі перцю". Цей перець, як знак того, що бот таки не полинув до серця, був розсипаний у нього по обличчю. Але у бота і квітки можна побачити елементи народного орнаменту - те, що бот перейняв у квітки і завдяки чому, підтримується їхній тонкий зв'язок", - коментує Олеся.

Також у шепоті "Привороту", який звучав під час "Клепача", були слова: "Вузол в'яжу, тебе з собою навіки зв'яжу" - нитками і вузлами на собі танцюристи колективу "Бліц" зв'язали всіх глядачів. Також на їхніх обличчях були нанесені різні давні обереги і всі танцюристи мали червоні очі - як ті, що уражені і дещо хворіють від внутрішньої боротьби сучасності з давнім - чистим і духовним.

Художник по костюмах, фенш ілюстратор Ліза Яриновська (Київ) створила перші в Україні середовищні маски міфічних образів нашої землі. Чугайстер, мавка, дводушник, мольфар і єдиний в Україні образ-маска Духу Карпат.

Оживили ритми своїм віжуал-артом столичні митці Blck Box. Їхніми digital образами дихають найпотужніші техно-івенти Києва - "Схема" і "Rhythm Büro"

"Соціодрама, як метод дії,  полягає у драматургічному моделюванні проблемних соціальних ситуацій, з метою зниження соціальної напруженості та групового протистояння. Нещодавно подібний концепт театру отримав 100 000 євро  фінансової підтримки від програми ЄС "Креативна Європа". "Хоро" - театральна група, яка працює за принципом інтерактивного театру. Це театр-форум, метою якого є виявлення соціальних проблем і конфліктних ситуацій, активне залучення суспільства до їх "культурного" вирішення", - розповів Євген Забарило.

ГО "Культурна ініціатива "Коло", розвиваючи проект горизонтального партнерства - "Креативні індустрії територій", об'єднали навколо "Клепача" кращих представників культурних індустрій Закарпаття і Києва. Серед них: "Ужгородський національний університет" і його науково-дослідницька лабораторія української літератури та фольклору Закарпаття, студія сучасного танцю "Бліц", дизайнер речей та аксесуарів Оксана Василян, митець креативних арт-луків і творець образу мережевого нейробота і "Квітки" Олеся Смирнова, співачка Alexa ( Олександра Кузнецова), художник по костюмах, фенш ілюстратор Ліза Яриновська (Київ), visual art митці, що оживляють ритми – "Blck Box", хранителі традиції ковальського мистецтва Карпат - Віктор Куртанич та Іван Щур.

Фото - Харі Крішнан