Історія дня: Як Карпатська Україна і Августин Волошин стали яскравими символами Закарпаття

Перша половина ХХ століття пройшла під знаком боротьби закарпатських українців за возз'єднання з Україною. 21 січня 1919 року Хустський всенародний з'їзд прийняв рішення про приєднання Закарпаття до України, але обставини склалися так, що край увійшов до складу Чехословаччини.

У 1938 році складне міжнародне становище цієї держави і боротьба українського населення за політичні права примусили чехословацький уряд погодитися надати Карпатській Україні статус автономної республіки. 8 жовтня утворено перший автономний уряд, 27 жовтня його очолив о. Августин Волошин.

Для захисту державності і боротьби з угорцями та поляками було створено збройні сили КУ – Організацію Національної Оборони "Карпатська Січ". 12 лютого відбулись вибори до Сойму, на яких більшість голосів виборців (близько 94%) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. 15 березня 1939 р. цей парламент проголосив повну державну самостійність Карпатської України.

Угорщина за згодою гітлерівської Німеччини розпочала відкриту агресію проти Карпатської України. На Закарпатті практично беззбройні січовики, студенти й гімназисти пішли захищати свою землю.

Ті буремні і непрості часи неможливо описати без згадки про отця Августина Волошина – президента Карпатської України, який є, без сумніву, одним із найшанованіших закарпатців. Саме на прикладі його біографії та діяльності можна побачити, як історія, політика і війна зробили Закарпаття таким, яким воно є сьогодні і що означало для подальшого розвитку цього краю проголошення незалежності Карпатської України.

Августин Волошин народився 17 березня 1874 року на Закарпатті в сім'ї сільського священика. З 1884 по 1892 рік нав­чав­ся в Ужгородсь­кій гім­на­зії. Після цього всту­пив на те­о­ло­гіч­ний фа­куль­тет у Бу­да­пеш­ті, де пров­чив­ся лише рік через по­га­ний ста­н здо­ров­'я. У 1893 році по­вер­нув­ся до Уж­го­рода, за­кін­чив те­о­ло­гіч­ні сту­дії. А 1897-го його було висвячено на священика і призначено на парохію в Це­голь­нянсь­кій церкві.

У 1900 році Волошин за­кін­чив Ви­щу пе­да­го­гіч­ну шко­лу в Бу­да­пеш­ті з дипломом викла­да­ча ма­те­ма­ти­ки і фі­зи­ки в се­ред­ніх нав­чаль­них зак­ла­дах. З 1900 по 1917 роки пра­цю­вав про­фе­сором, а з 1917-го по жов­тень 1938-го — ди­рек­то­ром учи­тель­ської се­міна­рії в Уж­го­ро­ді.

У 1896 році він одружується на дочці професора ужгородської гімназії Ірині Петрик. Її передчасна смерть 13 березня 1936 року від злоякісної пухлини була великою трагедією для Августина. Тоді Президент Чехословацької Республіки Томаш Масарик надіслав Волошину лист, в якому висловлював щире і глибоке співчуття з приводу важкої втрати.

Уже в 1915 році, ще до розпаду Австро-Угорської монархії, Августин Волошин дотримувався орієнтації на Україну.

Політичне життя

Після входження історичного Закарпаття під назвою "Підкарпатська Русь" до складу Чехословацької Республіки (1919 рік) розпочався наступний етап політичної діяльності Августина Волошина. Упродовж 20-30-х років ХХ століття він був одним з найуспішніших партійних діячів і найстабільнішим партійним лідером міжвоєнного Закарпаття.

Політичний професіоналізм Августина Волошина проявився і наприкінці 1938 року, коли відбувалася трансформація всієї політичної системи Чехословаччини. Проголошуючи, як прем'єр другого автономного уряду, "Маніфест Уряду Карпатської України до всіх громадян Карпатської України", він закликав до єднання всіх, кому небайдужа доля рідного краю. І 22 листопада того ж року край отримав таки автономні права, що сприяло дальшій державотворчій діяльності закарпатських українців.

Президент Карпатської України

У ніч з 13 на 14 березня 1939 року Угорщина, за підтримки гітлерівської Німеччини, розпочала війну проти Карпатської України. Волошин віддав наказ видати резервну зброю Карпатській Січі.

15 березня 1939 року став першим днем для нетривалого існування незалежної республіки Карпатська Україна. Засідання Сойму проходило вже під гуркіт зброї угорської армії, яка розпочала воєнну окупацію Карпатської України. Сойм проголосив повну державну самостійність, ухвалена парламентом конституція Карпатської України визначила назву держави - Карпатська Україна, державний устрій - президентська республіка, державну мову - українська.

Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн "Ще не вмерла України...". Герб - червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі.

Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина.

Волошин після проголошення Незалежності відразу ж звернувся з телеграмою особисто до Адольфа Гітлера з проханням про визнання Карпатської України під охороною Рейху та недопущення її захоплення Угорщиною.

З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачеве-Берегово-Севлюш. Шансів виграти в цьому зіткненні не було, але як сказав Михайло Колодзінський, один з трьох членів Генерального штабу Карпатської Січі, "коли вже немає розумного виходу з тяжкого становища, то треба вміти вмерти по-геройськи, щоб така смерть була джерелом сили для молодих поколінь". Михайло Колодзінський зробив, як сказав - геройськи загинув разом із бійцями Карпатської Січі, яких він, як і інші члени ОУН набирали й готували саме до таких зіткнень. Роман Шухевич разом із ще кількаома членами генерального штабу покинули Карпатську Україну.

Найбільший бій відбувся на Красному полі. 16 березня 1939 р., зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами. До 7 липня 1939 року вона була анексована. Того ж 16 березня року урядовці на чолі з Волошиним емігрували автомобілем через Румунію до Югославії. Подякувавши тамтешнім українцям за підтримку національно-визвольних змагань закарпатських українців, Августин Волошин виголосив звернення, в якому були такі слова: "Високо тримаймо національний прапор, а воскресне Україна!". Перебуваючи в еміграції, Волошин приділяв багато уваги залученню українських дітей в школи, гімназії. В Українському вільному університеті він став ректором.

Просвітницька діяльність

Августин Волошина писав і видавав книги, шкільні підручники. Робив це, як правило, за власні кошти. Сьогодні відомо, що Августин Волошин є автором 42 книг, в тому числі цілої низки популярних і політичних праць. Як письменник, видавав окремі свої твори під псевдонімами. Найбільш поширені з них - Іванович і Андрій Верховинський. Наприкінці 1930-х років, в часи існування Карпатської України, в усіх районах, де проживало українське населення, діяли українські школи. Все це було доказом що українська ідея, українська мова перемогли. І Августин Волошин відіграв у цьому значну роль.

У травні 1945 р. заарештований радянськими спецслужбами СМЕРШ. Пе­ребування в тюрмі негативно впливало на нервову систему ув'язненого. На час арешту йому вже виповнилося 70 років. Перший допит Августина Волошина був проведений 22 травня, після чого послідували наступні – 24 травня, 5, 9, 12, 14, 19 і 20 червня 1945 року. На останньому допиті йому було зачитано постанову про оголошення звинувачення.

Помер Волошин у московській Бутирській в'язниці 19 липня 1945 року. За офіційною версією - від паралічу серця.

Використані матеріали: з праць на історичну тему Миколи Вегеша, Михайла Басараба, Маріана Токара, сайтів "100krokiv.info", "ЗаКарпатія", wikipedia.org.