Фактор нацменшин в Україні: Чи можуть Росія та Угорщина дестабілізувати Закарпаття

Проросійські пабліки в соціальних мережах штучно розгойдують ситуацію на Закарпатті 

Фактор нацменшин в Україні: Чи можуть Ро…

Останнім часом в українських ЗМІ та в експертному середовищі дедалі частіше лунають думки про те, що Росія та Угорщина намагаються використати Закарпатський регіон в деструктивних цілях з метою дестабілізації ситуації в Україні. Значно збільшилось фінансування офіціальним Будапештом угорських організацій та проектів в економічній сфері, російська сторона не припиняє спроб включити до порядку денного так званий "русинський фактор". То чи існують насправді ризики дестабілізації ситуації на сепаратистському підгрунтів Закарпатській області? В цьому матеріалі спробуємо знайти відповідь на це питання.

Національні меншини Закарпаття

Закарпаття розташована у "Карпатському регіоні", де домінуючі позиції посідає Угорщина. Закарпатська область межує з 4 країнами, які входять до складу Європейського Союзу - Угорщиною, Польщею, Румунією і Словаччиною.

За даними перепису населення 2001 року, в регіоні проживає понад 100 національностей і народностей. Українці становлять 80,5%, угорці - 12,1%, румуни - 2,6%, росіяни - 2,5%, роми- 1,1%, словаки - 0,5%, німці - 0,3%. Також на території області проживає 1540 білорусів, 565 євреїв, 518 поляків, 490 вірмен та інші.

На Закарпатті діє 62 національно-культурних товариства з обласним статусом, в тому числі 13 - угорської, 17 - ромської, 5 - словацької, 3 - російської, 11 - русинської, 4 - румунської, 2 - єврейської, 2 - німецької та по одному польської, чеської, вірменської, білоруської та азербайджанської громади.

В якості рідної українську мову вказало 81% місцевих жителів, угорську - 12,7%, російську - 2,9%, румунську - 2,6%. У зв'язку з активізацією угорських урядових інституцій кількість носіїв угорської мови останнім часом значно зросла.

У 98 дошкільних навчальних закладах навчання проводиться на мовах національних меншин, в тому числі 74 - угорською, 2 - румунською, 1 - російською, 17 - українською та угорською, 2 - українською та словацькою, 1 - угорською та російською , 1 - українською та німецькою мовами.

В області активно функціонує Центр культур національних меншин Закарпаття, на базі якого представники національно-культурних товариств мають можливість здійснювати статутну діяльність на безоплатній основі. Працюють також Центр словацької культури і Центр німецької культури "Паланок".

З метою задоволення інформаційних потреб національних меншин Закарпатська обласна державна телерадіокомпанія (ЗОДТРК) транслює теле- і радіопередачі на мовах національних меншин, працюють редакції угорською, румунською, словацькою, німецькою мовами, а також об'єднана редакція російською, ромською та русинською мовами. Виходять газети угорською ("КарпатіІгозсо", "Карпатолйо", "Карпат інфо"), словацькою ("Підкарпатський словак") мовами. Три районні та одна міська комунальні газети дублюються угорською мовою.

У місцях компактного проживання представників національних меншин функціонує 94 заклади культури, при яких діє 469 колективів художньої самодіяльності, 97 бібліотек, побудовано і встановлено більше 70 пам'ятників і пам'ятних знаків на честь відомих діячів культури і важливих історичних подій національних спільнот.

Угорський фактор в регіоні

За останні роки значно збільшилась угорська присутність в Закарпатській області.

Згідно з інформацією informator.news, станом на початок 2017 року на Закарпатті налічується понад 100 тисяч громадян, які отримали паспорт резидента Угорщини. Кожного року ті, хто має угорське громадянство, отримують у подарунок від угорської адміністрації декілька сотень євро. Одного дня ці люди можуть спробувати перенести Закарпатську область України на мапу іншої держави, адже попри публічну демократичну позицію, влада Угорщини розраховує на реалізацію проекту надання Закарпаттю статусу автономії, а відтак – перехід області під мадярську юрисдикцію легальним шляхом. Згідно з розрахунками Будапешта, 100 тисяч репатрійованих угорських закарпатців забезпечать позитивний результат у голосуванні за надання краю прав самоврядності.

Якщо ж Закарпатська область здобуде автономію у складі України, міжнародне право дозволяє провести референдум про подальше політичне самовизначення громад краю. Прогноз на результати другого етапу поглинання регіону також позитивний: йдеться і про вже зазначені 100 тисяч голосів від представників угорської політичної нації, і про голоси закарпатців лише з українським громадянством. Адже якщо у випадку обрання автономії практичні вигоди не такі очевидні, то від можливості одного ранку "прокинутися в ЄС" важко відмовитися навіть доволі патріотичній людині.

Загалом на Закарпатті налічують шість основних угорських територіальних громад. Саме на їхніх резидентів розраховують в Угорщині у забезпеченні голосів на можливому референдумі про автономію краю. Ці громади розміщені на прикордонних теренах так званого Притисянського району компактного проживання угорців. Саме про цю адміністративну одиницю як про початок угорської автономії на Закарпатті говорять ідеологи правих партій.

Цей план угорська влада розробляє цілком самостійно, без домовленостей з Росією, хоча й для Кремля, і для його поплічників в Україні такий сценарій був би вигідним як фактор послаблення України як у політичному, так і у мілітарному протистоянні.

Паралельно градус напруження підігрівають проросійські пабліки в соціальних мережах, штучно розгойдуючи ситуацію в регіоні. Так, зокрема, 15 березня в групі "Сводки ополчения Новороссии" був розповсюджений матеріал, в якому зазначалось, що представники російських приватних військових компаній незадовго до Нового року (приблизно в середині грудня 2016 г.) отримали дуже велике замовлення. І вийшли майже в повному складі в Угорщину, в райони, які межують з українським Закарпаттям. ПВК, назва якої не повідомляється, було доручено в разі початку нового Майдану або масових заворушень в Україні негайно заходити на територію Закарпаття для "охорони громадян Євросоюзу".

У повідомленні пабліку донбаських сепаратистів стверджується, що представникам російської ПВК видали карти Закарпаття з конкретними вказівками, куди і в який термін висуватися, які населені пункти, мости і перехрестя доріг займати. Наголос робиться на блискавичній швидкості, злагодженості та чіткій координації з русинами. З боку Закарпаття є свої координатори - люди, які мають з української сторони надати максимальне сприяння, в разі потреби - провести особовий склад ПВК "контрабандистськими" стежками до місця нової дислокації, а потім забезпечити їм прикриття і постачання. Угорські прикордонники і спецслужби, зі свого боку, не будуть чинити опір та жодних перешкод найманцям, задіяним в даній операції.

"Зверху була дана "команда" розголошувати цю інформацію в непублічному просторі, щоб потім вона через інтернет-ЗМІ і соціальні мережі поступово дійшла вже і до української влади. Щоб в Києві ясно зрозуміли, що ніякі "добробати" або Національну гвардію на Закарпаття вводити не потрібно - прослідує жорстка "отвєтка", - говориться в повідомленні. - Тим більше, якщо проти Ужгорода будуть введені сили ЗСУ - на цей випадок (який теж розглядається) уряд Угорщини готовий у відповідь ввести на сусідню територію навіть армію та спецпідрозділи: для "захисту життя своїх громадян", яких в цьому західному регіоні України проживає кількасот тисяч людей".

З боку росіян пролунала інформація про те, що в кінці 2016 року на території Угорщини відбулася конфіденційна зустріч близько 20 мультимільйонерів і мільярдерів, що мають "русинське" та угорське коріння. З огляду на погіршення ситуації в Україні ними було прийнято рішення про ретельний контроль за ситуацією і негайне виділення коштів на "зелених чоловічків", які "не повинні допустити на Закарпатті повторення трагедії Донецька і Луганська". Мільярдерами з "русинським" корінням було прийнято рішення перетворити Закарпаття нат.зв. "східноєвропейську Швейцарію". В цьому контексті лунала інформація про створення "фонду розвитку Карпат", куди ними був внесений "для початку" мільярд доларів, який влада Закарпаття в разі відділення від України в найкоротші терміни начебто отримає на розвиток своєї інфраструктури.

Наскільки ця інформація відповідає дійсності, чи не є вона відлунням чергової інформаційної диверсії спецслужб РФ проти України, сказати важко.

Феномен "русинства"

Як повідомляє Володимир Сіверський, Росія активно працює на заході України, а саме на Закарпатті: роздмухує там русинський сепаратизм. Російські політтехнологи сподіваються, що "русинський рух" здатен "подорвать всю систему самообоснования украинской модели идентичности". Росія за допомогою "п'ятої колони" в Україні намагається довести, що на Закарпатті живе окремий "русинський народ", який послуговується окремою "русинською мовою". За інформацією В. Сіверського, робота зі створення так званого четвертого східнослов'янського народу – русинів на Закарпатті розпочалася в часи агонії Радянського Союзу. Русинів як окремий народ "відкрили" в тодішньому Інституті слов'янознавства і балканістики АН СРСР у Москві (нині Институтславяноведения РАН). Саме звідти до Ужгорода було скеровано кадри, завданням яких було роздмухати новоявлене "русинство".

Ще в лютому 2009 року на русинський сепаратизм на Закарпатті звернула увагу навіть словацька газета Literárny (dvoj)týždenník. Мета сепаратизму, пише автор у статті "Русинська незалежність", – дестабілізувати Україну. Посилаючись на матеріали американської аналітичної служби з питань геополітики "Stratfor", словацький автор у своїй статті пише: "Русини не діють самі, вони одержують допомогу і фінансову підтримку з Росії. Не таємниця, що Росія розвиває діяльність, спрямовану на розширення і поглиблення свого впливу в Україні". Якщо сепаратистські настрої відповідно підігріватимуть, то стратегічне розташування Закарпаття, на думку автора статті, може призвести до "швидкої політичної дезінтеграції України з метою поставити її під контроль Кремля".

У жовтні 2008 року в Росії при Південному федеральному університеті в Ростові-на-Дону було створено Центр україністики. Директор Центру Едуард Попов пояснював, якою "україністикою" займається його заклад. Ось його слова: "...в Украине русины, как и остальные национальные меншинства, подвергаются насильственной украинизации, от которой стонут венгры, румыны, русские". Одним із перших заходів, організованих новоствореним Центром у грудні 2008 року, була міжнародна конференція під назвою "Геноцид и культурный этноцид русинов Карпатской Руси (конец ХІХ – начало ХХ вв.)". Частина матеріалів цієї конференції увійшла до збірника "Русины Карпатской Руси: проблемные вопросы истории и современность", виданого 2010 року. У ростовському збірнику про "геноцид" русинів Закарпаття звертає на себе увагу стаття Олега Неменського. В ній автор нагадує, що, підбиваючи підсумки всеросійського перепису населення з 2002 року, Росія 2004 року визнала нову слов'янську етнічність – русинську. Якщо зважити, що в Закарпатській області русинами задекларували себе приблизно 10 тисяч громадян України, то зрозуміло, що ні про який "этнический" сепаратизм, ні про яку загрозу унітарній державі Україна не може йтися.

Як повідомляє Любомир Белей, знаряддям дезінтеграції українства, місцевим різновидом концепту "Новоросії" на Закарпатті стало неорусинство. Ідея дезінтегрувати український етнічний простір, що лежить в основі цієї концепції, об'єднала, здавалось би, непримиренних супротивників: окремі політичні партії та рухи сусідніх центрально-європейських країн і російських реваншистів на зразок Олександра Дугіна, Костянтина Затуліна; впливові сили греко-католицької та православної (МП) єпархій; закарпатську бізнесово-правлячу верхівку — від знаного родинного клану державотворців до регіоналів та комуністів. Не залишають осторонь підтримки неорусинства й органи місцевої та державної влади. Вони надають фінансову підтримку русинським акціям.

В матеріалі tyzhden.ua Л. Белей зазначає, що теперішні зусилля неорусинського активу сфокусовані на підготовці до проведення Всеукраїнського перепису населення, який, за його розрахунками, має продемонструвати UrbietOrbi численність русинської громади Закарпаття. Зважаючи на буденність практики підкупу виборців на Закарпатті, можна легко прогнозувати, що суттєве збільшення кількості закарпатців, які запишуться русинами (у 2001 році таких було близько 10 тис. осіб), не становитиме відчутних труднощів, тобто коштуватиме зацікавленим силам не дуже дорого. Кому вигідний русинський рух? Для державних органів Словаччини, Польщі, Угорщини та Румунії це вигідний інструмент divideetimpera: значно зручніше мати справу з нечисленною бездержавною меншиною "нізвідки", ніж із часткою сусіднього 45-мільйонного народу. До того ж активісти русинської меншини в центральноєвропейських країнах мають можливість непоганого підзаробітку на європейських грантах із підтримки міноритарних спільнот.

В Україні ситуація трохи інша. За інформацією Л. Белея, окрім закордонних агентів впливу, зацікавлених у поділі українського етнічного простору (їх присутність неодноразово доведена), русинська спільнота вигідна й закарпатській верхівці, яка добре навчилася використовувати її як розмінну монету в торгах із Києвом. Мовляв, дивіться: ось зародок нестабільності. Ви нас не чіпаєте — і вони сидять тихо, а якщо наважитеся посягнути на русинську специфіку, то Закарпаття вже має готовий "русинський" переклад відомого гасла "Услышать Донбасс!" — "Учуйте русинов!".

Активність "Центру прав меншин"

Згідно з інформацією волонтерів проекту "Інформнапалм", в Україні останнім часом активізувалися різного роду організації, які в своїй діяльності нібито займаються захистом прав національних меншин. Серед цих організацій необхідно виділити "Центр прав меншин", головою якого є колишня помічниця екс-депутата Верховної Ради України Вадима Колесніченка Яна Салміна; "Раду національностей" при партії "Соціалісти" (голова партії Леонід Кожара), очільник якого - радник голови партії з міжнаціональних і міжконфесійних питань Ігор Піляєв. Він також числиться на кафедрі міжнародних відносин і міжнародної інформації ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом".

За інформацією українських волонтерів, ці організації взаємодіють між собою, проводять спільні заходи, після яких в ЗМІ з'являються яскраві заголовки про "утиски інакомислення"в Україні, і "прагненні національних меншин до отримання автономії".

Також необхідно звернути увагу на деструктивну діяльність Яни Салміної, афілійованої з російською стороною за лінією діяльності фонду "Російськомовна Україна", співголовою якого є Вадим Колесніченко. У представників цієї структури, за даними "InformNapalm" виникли проблеми зі зняттям російських грошей зі своїх рахунків в "Юнікредитбанку" після введення Україною санкцій відносно РФ, в загальній сумі 500 тис. руб. Вважається, що ці кошти призначалися для організації масових заходів з "захисту національних меншин". Яна Салміна займається підбором для фонду "Російськомовна Україна" замовних статей про порушення прав національних меншин в Україні. Зокрема, пропонується за 2500 грн. написати замовний матеріал з "негативною риторикою влади щодо національних меншин", "побутової дискримінації", "популістськими закликами до розпалювання ворожнечі та ненависті з боку радикально налаштованих груп"і т.д.

Зокрема, українськими хакерами було виявлено ​​листування Яни Салміної з угорцем Михайлом Товтом, який представляється як "почесний президент Демократичного товариства угорців України". Також в мережі було розміщено зразок договору, підписаного з Степаном Черничком, угорцем, який викладає в Закарпатському угорському інституті ім. Ф. Ракоці. З Михайлом Товтом також пов'язані найгучніші заголовки новин, наприклад, "Угорська громада України зажадала від Порошенка територіальної автономії", або "Представники угорської громади Закарпаття прийняли рішення домагатися створення територіальної автономії через підписання спеціального договору з Кабміном" та ін. Михайло Товт підтримує контакти як з Яною Салміною, так і з Ігорем Піляєвим. Фактично він є співорганізатором ряду заходів "Центру прав меншин" і "Соціалістів". Зокрема, спільно з Яною Салминою Михайло Товт брав участь в організації круглого столу, який відбувся 14 листопада 2016 року в Києві, і був присвячений захисту прав нацменшин.

Було відзначено прагнення "Центру прав меншин" вплинути на хід розгляду Конституційним судом України закону "Ківалова-Колесніченка" "Про засади державної мовної політики", шляхом залучення на його засідання "громадських активістів" і "своїх" народних депутатів, якими в даному випадку виявилися Василь Брензович та Антон Кіссе, які також є представниками т.зв. "національних меншин".

Оцінка експертних думок

В контексті даного дослідження було проведено аналіз експертних думок, що відображають наявність різних підходів щодо ризиків розвитку сепаратистських тенденцій в регіоні, іноземної присутності на Закарпатті та особливостей етнополітичних процесів. Розглянемо думки окремих представників експертного поля в Закарпатській області.

Тарас Деяк, керівник військово-патріотичної організації "Карпатська Січ":

"Що стосується русин, то їхня історія починається після розпаду СРСР. Росії потрібно було мати в Україні "п'яту колону" для реалізації своєї політичної стратегії з контролю над нашою державою. У 1995 р. з'являється політичне "русинство" і штучно була створена нація русинів. У той же час був розроблений і триколор русинів. Розроблявся проект по створенню "русина-українця" як національності, яка повинна була посісти своє місце в історії. Після Другої світової війни в регіон почали завозитися чехи, словаки, росіяни, тому Москві надалі вдавалося впливати на ситуацію в регіоні, використовуючи національну карту".

За інформацією Т. Деяка, у 2004 р. етнічні групи і "п'ята колона" Кремля починають активізувати свою діяльність після того, як почали втрачати контроль над ситуацією в країні. З цією метою був використаний Петро Гецко, представник "Просвіти ім. Духновича", який при СРСР лежав в психіатричній лікарні, де, швидше за все, був завербований ще КДБ. У той час русинів також активно підтримував Балога, фінансував їхню діяльність. У 2009 році він усвідомив масштаби впливу на ситуацію Росії і знижує активність щодо підтримки русинського сепаратизму. У цей час Гецко зливає Росії списки патріотів області, які могли би протидіяти Росії в разі дестабілізації ситуації в регіоні. У 2010 році за влади Віктора Януковичі почали боротися з проявами русинського сепаратизму. Зокрема, їхній духовний лідер Дмитро Сидор отримав три роки умовно. Однак окрім нього в регіоні діяли й інші лідери русинського руху, такі як Василь Джуган, Михайло Тяско. Після Євромайдану Гецко тікає до Росії, а Джуган та Тяско ховаються на території Чехії. Після цього активна діяльність переноситься в соціальні мережі, де були створені різні групи, зокрема ті, що пропагують діяльність Підкарпатської Русі, де налічувалося близько 6 тисяч користувачів. З'являється також така фігура як Михайло Сверлович, який закликав активізувати в області підпільну діяльність, включившись в інформаційну війну. Саме він закликав в травні 2016 року створити так звану "Русинську народну армію" на Закарпатті.

"Після того, як від справ відходить Балога, в гру вступає Медведчук. У нього є свої люди у правоохоронних органах і, звичайно, у владі. До його групи входять також Михайло Ланьо, Іван Чубірко, які є опонентами Балоги в регіоні. Також є така людина як колишній голова Закарпатської ОДА Олександр Ледида. "Права рука" Михайла Ланя – це генерал-майор МВС, депутат облради від Опозиційного блокуВіктор Русин, - зазначає Тарас Деяк. – Вони починають підтримувати фіктивних "активістів", допомагати розповсюдженню інформаційного розголосу на сайтах, до яких мають доступ. Згаданий мною Василь Джуган свого часу організував людей на роботу за кордон як в Чехію, так і в Росію. З цією метою навіть була створена "Організація роботодавців на Закарпатті. Саме закордоном їх заохочували до антиукраїнської діяльності, яка підсилювалась після їх повернення до України. Якщо говорити про Русина, це більше "мозок", що придумує акції, кампанії, а Ледида – це гроші. Потім з'являється на арені Сергій Ратушняк, який в 2016 році відвідує Москву. Є відео, де він, перебуваючи в Росії, "тролить" Україну, розказує як там добре та мирно живеться".

За інформацією Тараса Деяка, також з'являється така людина як Микола Желізняк, колишній керівник громадської ради при обласному МВС, коли начальником УМВС була людина Медведука Сергій Шаранич. Вони починають взаємодіяти с Сергієм Ратушняком.

"Микола Желізняк - це лідер, "очі та мозок", "духовний наставник активістів", таких як Іван Данацко, який в грудні минулого року вішав прапор русинів біля Закарпатської обласної державної адміністрації, - зазначає лідер "Карпатської Січі". – Тоді їм була потрібна персона, яку б почали слухати, яка б була цікава журналістам. І, власне, Ратушняк прагне повернутись до влади саме через цих "активістів". Є така організація "Автоєвросила", яка виступала за зменшення мита, проводила в листопаді минулого року акцію протесту. Реально, "активісти", які там були задіяні, - не один з них не пішов до армії на хвилі мобілізації, не є патріотом, не був учасником Майдану. Таким чином, Ратушняк починає втілювати в життя ідеї через акції, які організує Іван Данацко. В область намагались заїжджати сепаратистські організації з інших регіонів України. Наприклад, партія ЗУБР, яку мав очолити Дмитро Сидор. А його "права рука" Василь Бедзір повинен був проголосити автономію русинів у Закарпатській області".

У 2016 році Віктор Русин вносить на сесію Закарпатської облради питання до Кабміну про надання Закарпаттю статусу вільної економічної зони, посилаючись на результати референдуму 1991 року. Ратушняк поширював цю інформацію на доступних інтернет-майданчиках, а Тяско і Джуган постійно це репостили на сторінках соціальних мереж.

"Угорська структура в області працює наступним чином, - коментує Тарас Деяк активність Угорщини в регіоні. - В обласній раді депутати від КМКС збирають 115 голів сіл плюс двох представників "Йоббіка" і починають масово заявляти про необхідність створення Притисянського району. Після цього відбувається неофіційна частина зборів, де піднімаються питання щодо відправлення на територію Угорщини по одному добровольцю на "вишкіл" по створенню "народної самооборони". Повертаючись, вони повинні були створювати на місцях команди "народної самооборони". У цих же селах, крім того, що сільські голови контролюють місцеві правоохоронні органи, таким чином, ще й створюються паралельні громадські формування з фінансуванням з Угорщини. 9 травня минулого року до Ужгорода приїхав активіст від "Йоббіка" Аттіла Ерделі Салай, який в ході спілкування з українськими націоналістами сказав, що бачить Ужгород частиною Угорщини. Він заявив, що їхня партія не підтримує Віктора Орбана і скоро прийде до влади. Після цього вони обіцяють "повернути" Закарпаття Угорщині. Салай сказав, що "Йоббік" порадив їм звернути увагу на місцевих угорців, яких самі ультраправі радикали з Угорщини зневажають. Це пов'язано з тим, що місцева громада за 25 років не зробила абсолютно нічого, аби"наблизити Закарпатті" до об'єднання з нібито їх "історичною батьківщиною".

У 2014 році "Йоббік" провів з'їзд з підкарпатськими русинами, де було заявлено про об'єднання їх сил в боротьбі за створення "Карпато-русинської області" в складі Угорщини. Там був присутній Василь Джуган та інші лідери русинських сепаратистів. "Йоббік" ініціював створення "батальйону Святого Іштвана", які діють на боці "ДНР". У його складі спочатку знаходилося 129 осіб - вихідців з Закарпаття. Набором людей до складу батальйону займався в тому числі і В. Джуган. А їх переміщення до т.зв. "ДНР" здійснювалося через територію Білорусі.

Орест Дідух, лідер Закарпатського об'єднання "Україна Соборна":

"Наше законодавство є найбільш лояльним по відношенню до меншин. Найбільш відомими організаціями угорської меншини є КМКС та УМДС. Лідерами організації КМКС є Брензович та його заступник Борто. Брензович - депутат Верховної ради, а Борто - заступник голови КМКС, і він зараз є першим заступником голови обласної ради. УМДС менш активна. Один раз активно заявило про себе "Товариство угорської інтелігенції". Вони вирішили встановити пам'ятник жертвам комуністичних репресій. Але, що цікаво, цей пам'ятник - виключно угорським священикам і громадським діячам Угорщини, які постраждали під час радянської окупації. Його хотіли встановити на кладовищі, де поховані "Січові стрільці", а більшість з прізвищ - це угорці, які вбивали місцеве населення Закарпаття за українську мову, катували і позбавляли свободи українців. Тобто це – представники окупаційного угорсько-хортистського режиму, які діяли тут на Закарпатті. Ми звернулися зі зверненням до обласної та міської влади, і влада відреагувала. Тут пам'ятник не відкрили, і навряд чи, швидше за все, відкриють".

За інформацією Ореста Дідуха, голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль нещодавно збирав круглий стіл з мовного питання, на який запросили всіх представників національних меншин, але 70% учасників круглого столу були саме угорці. Серед них не було філологів, експертів з мовного законодавства, викладачів з науковим ступенем, які можуть давати будь-які рекомендації. В президії були голова обласної ради Михайло Рівіс, його перший заступник Йосип Борто, а також представники інших товариств національних меншин в регіоні, зокрема, чехи, словаки, роми, румуни.

"Учасники заходу, в тому числі й Москаль, перекручували факти, записували те, що їмбуло вигідно. Губернатор подавав інформацію таким чином, що не державні театрий інші заклади повинні організовувати заходи на державній мові, а що, мовляв, всі театри, в тому числі угорські, повинні будуть перейти на українську мову, - заявив Орест Дідух. - Вони прийняли резолюцію, в якій заявили, що на Закарпатті цей Закон не приживеться і регіону не підходить, тому що тут нібито не будуть говорити українською мовою. І це в приміщенні обласної ради! Ось де сепаратисти сидять!"

Ярослав Дроздовський, доцент економічних наук факультету Міжнародних економічних відносин Ужгородського національного університету:

"Що стосується угорців, зокрема, питання прямих іноземних інвестицій, то тут угорська сторона не особливо активна. Щороку вона займає 2-3 місце. Тому і загрози тут відповідно теж ніякої немає".

За інформацією Дроздовського, з минулого року закарпатські підприємці отримали можливість залучення коштів на розвиток бізнесу з грантових програм угорського уряду. Так, у червні 2016 року було оголошено відповідні гранти. Вони спрямовані на те, щоб молоді підприємці Закарпаття могли розвивати свій бізнес і створювати нові робочі місця. Фактично, таким чином, Угорщина стимулює закарпатських угорців залишатися вдома і не емігрувати, в тому числі і через проблеми з іншими мігрантами в ЄС. Також угорська сторона виділила Україні 6,5 млн. євро безповоротної допомоги в області туризму і підприємництва, а також безвідсотковий кредит на суму 65 млн євро. При цьому невідомо, який обсяг даних коштів було освоєно. Більше того, Угорщина заявила про готовність вкласти в Закарпаття 80 млн. євро інвестицій.

"Раніше з боку Угорщини активно застосовувалася практика роздачі паспортів, - повідомляє український вчений-економіст з Закарпатської області. - Пізніше ця практика була припинена. Сьогодні для отримання паспорта громадянина Угорщини необхідне знання мови. На це може знадобитися у кращому випадку від 2 місяців до 2 років. При цьому потрібно пройти співбесіду в Консульстві угорською мовою до 15 хвилин. Угорський уряд активно підтримує організацію мовних курсів на Закарпатті. Існують різні програми. Варто додати, що в Берегово, наприклад, доплачують вчителям за знання угорської мови. Всіляко з боку Будапешта стимулюється вивчення мови. Вчителі, які викладають угорською, отримують більш високі зарплати. Двічі на рік здійснюється доплата від 10 до 20 тис. грн. Більш активно ці методи угорської сторони використовуються в якості гри на довгу перспективу.Відвідуючи угорські села, також створюється відчуття акуратності. Дана місцевість асоціюються з місцями, де проживають багаті люди. Додатково варто відзначити, що бюджетоутворюючим фактором регіону є грошові перекази з Угорщини на Закарпаття. Найчастіше батьки студентів працюють на території Угорщини, оплачуючи навчання своїх дітей в місцевих ВНЗ".

Павло Гомонай, громадський активіст, бізнесмен, головний редактор журналу "Миротворець"):

"Русини є субститутом і псевдоетнічною групою. Це субститут самоназви українців. Справжня етнічна ситуація найбільш барвиста, якщо ми говоримо про реальну картину в регіоні. Через сильну архаїчність і малі зв'язки в межах Угорського королівства в цьому регіоні сформувалася достатня кількість малих етнографічних груп, фактично як племінних. А якщо ми говоримо про ці субститути, то це - досить штучний конструкт".

Гомонай виділяє чотири підходи до інтерпретації "русинства" в залежності від трактування цього субституту відповідно до країн, що мають спільні кордони з Україною. Так, у Польщі концепт русинів використовується для українців Надсяння, але щодо Закарпаття у поляків немає жодної думки.

Словаки стоять в позиції захисту від України. Вони також мають проблеми з власними національними меншинами, в першу чергу з угорцями. Словацька еліта проводить політику по відношенню до меншин як "розділяй і володарюй". Тобто українська меншість розбита на дві частини: власне, на українську та русинську, які ворогують і конкурують між собою. Це забезпечує словаків від союзу їх русинів з угорцями. Вони розбивають і максимально послаблюють цю меншість, асимілюючи її. Таким чином, Словаччина швидше боїться української експансії, ніж може вести експансіоністську політику, використовуючи русинський фактор.

"Угорщина навпаки намагається просунутися, причому так би мовити "помітити територію". Вони постійно намагаються маркувати, роблять експансію мовним шляхом, використовуючи те, що можуть надати громадянство Угорщини. Угорці просувають свою мову як фільтр для отримання доступу до паспортів, - повідомляє П. Гомонай. – Вони проводять експансію в тому числі й екологічними засобами. Зокрема, розглядалася ідея створення екологічного, історико-культурного заповідника, який охоплював би весь "угорський район", і, відповідно, будь-яка економічна діяльність в цьому регіоні була б вирішена тільки через адміністрацію цієї екологічний структури, підконтрольної угорцям. В угорців є специфічна візія на русинів. У них є позиція така, що русини розуміються як народ-сателіт, як народ з неповною соціальною структурою. Вони усвідомлюють русинів як інший народ. В Угорщині існує група, який комфортніше вибирати субститут русина, ніж українця. Це забезпечує толерацію угорців до них. Угорщина одна з найбільш моноетнічних країн, на території якої проживає 98% - угорців, а також частина кунів. Куни - це народ-сателіт, колишні половці, яких захопили угорці. Цю практику кунів можуть використовувати й щодо русинів. В угорських книгах їх також називають народом Ракоци. Угорці відкидають версію про те, що русини - це автентичний народ. Вони вважають, що привезли цей народ з собою або заселили з Галичини".

За російською версією, найбільш відірваною від реального життя, вважається, що русини – це давній четвертий східнослов'янський народ, який жив на Закарпатті з часів Київської Русі. Як репрезентанта цієї позиції вони обрали на деякий час Дмитра Сидора з Православної церкви Московського патріархату, більшість прихожан якої - це не місцеві жителі. Кремль робив приціл на південні регіони Закарпаття, переважно сільські райони, де взагалі немає жодних урбаністичних традицій. Більшість з жителів цих сіл їздять на заробітки в Росію, в тому числі і зараз. Там вони перебувають під сильним впливом, в тому числі і церков Московського патріархату.

Михайло Тиводар (вчений-етнолог, історик, професор кафедри історії Стародавнього світу і Середньовіччя Ужгородського національного університету):

"Реальної загрози розвитку сепаратизму на Закарпатті не існує. Страхи Києва щодо сепаратизму в Україні, сепаратизму на Закарпатті, і з чийого б боку це не було, це лише ігри іноземців. Будь-які реальні можливості розвитку сепаратизму на Закарпатті не існує. Час від часу політики використовують ці сили, і угорців в тому числі, які підтримують угорських націоналістів. А в свою чергу угорські націоналісти підтримую зв'язки з російськими політичними силами. Все це для телевізора. Реальних проявів сепаратизму немає. Дивіться, понад мільйон населення Закарпаття, з них 80% українців, угорців всього 150 тисяч. Що вони можуть протиставити українському населенню Закарпаття? Нічого. Деякі політичні сили тільки пробують використовувати угорців в своїх політичних інтересах. Наприклад, Геннадій Москаль не мав підтримки в Закарпатській обласній раді, і що він зробив? Заручився підтримкою угорських депутатів, щоб мати в обласній раді більшість, при цьому їм дав чимало обіцянок, запросивши їх в органи влади".

На думку Михайла Тиводара, якби не Москва, то Будапешт навіть не наважився б на такі дії. Місцеве населення пам'ятає про 40-ві роки за часів окупації регіону Угорщиною, про діяльність "Карпатської Січі", про те, як переслідувалися українці. Ті ж, хто підтримували тему сепаратизму, мали зв'язки з КДБ.

"Всі ці заяви політиків здійснюються лише для того, щоб тиснути на Київ. А тепер ще й Будапешт підключився, - зазначає Михайло Тиводар. - Але це також не має під собою жодного підґрунтя. Хоча Орбан і мріє про "Велику Угорщину", створити Притисянський автономний округ, в угорців нічого не вийде. Будапешт забуває, що ще 600 тис. угорців, що живуть на території Словаччини, існує проблема угорців в Трансильванії, Воєводині. Вся ця політика Будапешта спрацює в результаті проти самої Угорщини. Будапешт забуває, що на території самої Угорщини є сербські села, також існують і австрійські села. Якщо зачеплять, наприклад Воєводіну, то серби швидко опиняться в Будапешті. Тому це – ідея фікс, яка не може бути реалізована в сучасних умовах, тоді Угорщині доведеться вийти зі складу ЄС".

Коментар

Як виходить з наведеного вище, проблема розпалювання сепаратистських тенденцій в Закарпатській області має виключно штучне коріння.

По-перше, цю тематику активно підіймає регіональна влада, місцеві кримінальні та олігархічні середовища з метою здійснення тиску на Київ, вимагаючи додаткові преференції. Кримінальні угрупування педалюють тематику сепаратизму для того, щоб самостійно контролювати в регіоні газо- і нафтопроводи, всі ресурси та контрабандні потоки. Вони ж ініціюють заходи щодо дискредитації націоналістів і ветеранів АТО. Для досягнення своїх цілей ці угрупування мають план з підтримки сепаратистських тенденцій. Але на даний момент їх діяльність не перетиналася з угорцями. З певною вірогідністю, на даному етапі вони не заважать один одному і не включаються до діяльностііншої сторони, не виступаючи при цьому в якості опонентів.

По-друге, існує група русинських сепаратистів, до якої входить Василь Джуган, Михайло Тяско, Петро Гецко та інші, які повністю контролюються з Москви. Вони фактично незалежні як від місцевих еліт та кримінальних груп, так і угорської сторони. Хоча це не заважає їм приймати участь у проектах як однієї, так й іншої групи.

По-третє, з 2010 року на території Закарпаття істотно збільшилась присутність Угорщини. В регіон активно залучаються кошти на розвиток підприємницької діяльності, триває роздача угорських паспортів, офіційним Будапештом стимулюються щеплення угорської молоді імунітету до українського гуманітарно-культурного впливу.

Також треба враховувати, що російська сторона активно робить ставку на дестабілізацію соціально-політичної ситуації в Україні шляхом організації штучного третього Майдану або масових безладів. В разі розвитку ситуації за цим сценарієм популістські таекстремістські сили, пов'язані зі спецслужбами Росії та Угорщини, з великою вірогідністю, намагатимуться дестабілізувати Закарпатську область на сепаратистському підгрунті. Тому, коли в Україні активізуються представники деяких радикальних націоналістичних організацій (таких як, зокрема, "ОУН" М. Коханівського), які закликають до повалення конституційного ладу та погромів в столиці, дивним чином зростає активність російської сторони в медіа-просторі, що підіймає питання закарпатського сепаратизму та процесу сецесії в інших регіонах України. Така сама ситуація спостерігалась і в 20-х числах лютого поточного року, і у зв'язку з активністю "блокадників" на Сході України та в Києві.

З огляду на це, українській владі необхідно не лише змінити підхід до інформаційної безпеки, але й також створити умови для недопущення появи незаконних збройних формувань, афілійованих з іноземними державами, в західних регіонах України.

Українська влада та громадяни України мають чітко усвідомлювати, що владні кола сусідніх РФ та Угорщини надалі максимально збільшуватимуть використання фактору національних меншин в деструктивних цілях проти України, незважаючи на те, що Будапешт системно пов'язаний з ЄС та блоком НАТО. Нацменшини України мають бути інтегровані в українське суспільство, максимально комфортно себе почувати в якості громадян України, а не сусідніх країн, не боючись при цьому дискримінації за національною ознакою. Тоді будь-які намагання Москви та Будапешту щодо розкачування ситуації як на Закарпатті, так і в Україні в цілому, зазнають фіаско.

Всі новини Ужгорода та Закарпаття сьогодні читайте на Depo.ua

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme