Сортування сміття: Чому досвід Словаччини важко застосувати на Закарпатті

Кореспондентка Depo.Закарпаття, яка зараз навчається в одному із університетів Братислави, дізнавалась, де в Ужгороді здавати розсортироване сміття

Сортування сміття: Чому досвід Словаччин…

Багато читала про переробку сміття, передивилась чимало відео на тему забруднення, а потім зловила себе на думці, що хочу спробувати усе на собі. І ось що з цього вийшло.

У Словаччині стати свідком того, що від тебе залежить майбутнє планети, і почати сортувати сміття можна без проблем. Сміттєві баки для різного типу сміття (папір, пластик, метал, скло) стоять одразу біля твого будинку або ж десь неподалік. Для початку я ознайомилася із базовими правилами сортування. Найпоширеніше – те, що виглядає як пластик, не означає, що це пластик, який можна переробити. В такому випадку краще відмовитися від товару в подібній упаковці або ж зменшити його споживання. Далі усе зрозуміло: папір, метал, скло й органіка. Тому перш ніж почати сортувати, варто ознайомитися з усіма правилами, аби не згаяти часу на сортування даремно. То ж я почала сортувати сміття і раділа, що долучаюся до дуже важливої справи.

Канікули вдома, в Ужгороді, засвідчили, що тут бути відповідальним за завтрашній екологічно чистий день не так просто. Одразу було зрозуміло, що знайти сміттєві баки для сортування буде важче. Але, як кажуть, хто шукає, той знайде. І я надибала кілька альтернатив, що робити зі сміттям в Ужгороді, якщо таки вирішити його сортувати. Усе випробувала на собі й ділюсь результатом.

Із приводу своїх ініціатив отримала чимало зауважень, що сортувати сміття "немає де", "ніхто для цього нічого не облаштував", "кому це потрібно" тощо. І хоч відеосюжетів, газетних публікацій та інформації в мережі про сортування сміття в обласному центрі Закарпаття вистачає, ужгородці не дуже охоче переходять на розподіл відходів, точніше, не так активно, як могли б. Хоча, здавалося б, живемо "під носом" в ЄС, тож і до сміття могли би навчитися ставитися по-європейськи.

Проблема в тому, що баки для сортованого сміття є, проте їх ще катастрофічно мало. Торік під час обговорення стану екологічних проблем міста, присвяченого Міжнародному дню Землі, було озвучено, що в Ужгороді є 50 точок для селективного збору сміття. Більшість розташовані у густонаселених місцях. Працюють сортувальники, пресувальники, хоч селективний збір сміття досі є соціальним проектом.

Отже, знайти контейнери можна. Але коли я була готова сміття викидати, то зіштовхнулась із таким собі "непорозумінням": за деякими адресами, де мали б стояти контейнери для відсортованого сміття, стояли звичайнісінькі, та ще й вщент переповнені. За іншими не було контейнера для паперу, ще десь пошкоджений "скляний" уже не "приймав" тару. Поруч "газдували" безхатченки та роми. Додавати свої кілька пакетів із ретельно відсортованим сміттям до купи не хотілося. Вирішила шукати такий пункт прийому сировини, де можна здати все, одразу і без проблем.

Пункт я знайшла на вул. Шумній, 32, в приміщенні заводу "ФМК".

Приємною несподіванкою стало те, що за сміття видають "бонуси" у вигляді української гривні. Великих грошей на цьому, звісно, не заробиш (на випадок, якщо хтось очікував), але завжди приємно отримати винагороду за старання. Принести у пункти прийому пластик, скло та папір може кожен охочий. За кілограм пляшок-ПЕТ тут платять 2 грн, за папір – 1,50 грн, за плівку і поліетилен – 1 грн. Найдорожчими є пластикові кришки – 6 грн за кг. Про все це нам розповів заввідділення пункту прийому вторсировини Юрій, який працює тут вже 15 років.

За словами Юрія, найчастіше "клієнтами" в пункті прийому є великі фірми, заводи чи приватні підприємці, які привозять сюди чималу кількість вторсировини. Усе добро важать, з чого й вираховують відповідну суму. Опісля – розрахують (розраховують за бажанням, бо брати кошти не обов'язково). Я взяла. Одні з найбільш приємно зароблених грошей в моєму житті.

Та, на жаль, дістатися на вул. Шумну у багатьох ужгородців немає можливості, тим більше з пакунками сміття. Звісно, можна таксі викликати чи сусіда попросити, але це вже додаткові клопоти, які можуть дуже швидко набриднути. Тож пощастило тим, біля кого такі смітники близенько.

Мені ж хочеться ще розповісти про "диво-смітник", який, за ініціативи самих громадян, встановили практично в самісінькому центрі, біля відомого пасажу "Гірчичне зерно". Бонусів у вигляді української гривні тут не дають, проте планета це оцінить. Та і вигляд смітника і добрі настанови – неабияке спонукання до дії.

Сумно констатувати, але сортування сміття в Ужгороді зараз є на початковому рівні. Але радує, що містяни потроху привчаються до цього. І не тільки ужгородці: завдяки Інтерактивній мапі сміттєзвалищ України можна побачити, що відбувається в інших частинах України. Годі й казати, що усім цим мали б опікуватися й створювати умови централізовано, аби не доводилося їздити з одного кінця міста в інший, щоб здати кілька пляшок. Проте складно чекати, коли глобальне потепління "наступає на п'яти", а пластик з кожним роком забруднює все більші території. Та вибір завжди є: перше – це чекати, коли ці умови з'являться, друге – усіляко сприяти тому, аби теорія почала працювати й на практиці.

Всі новини Ужгорода та Закарпаття сьогодні читайте на Depo.ua

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme