Чому Москаль почав "косити" під Саакашвілі

Геннадій Москаль грізно тупнув ногою, висунувши Києву публічний ультиматум після того, як було змінено керівника Закарпатської митниці, пише Depo.Закарпаття.

У зверненні до Гройсмана все детально прописано: мовляв, Москаль душив контрабанду, душив, але всі проти нього, всі на "договорняках", а тому очільник Закарпаття визнає, що програв битву з контрабандою і не хоче більше бути губернатором. І призначає Києву дедлайн.

"З 7 травня йду у відпустку і повернуся на посаду тільки тоді, коли на посаду начальника Закарпатської митниці повернуть В. Колеснікова, і коли в Києві перестануть розглядати Закарпаття, як полігон для політичних торгів і експериментів", - написав Москаль.

Такий крок, без сумніву, за розрахунком Москаля, мав справити враження. Щоправда, не зовсім зрозуміло, на кого саме. Бо перше, що хочеться запитати у губернатора – чому він звернувся саме до Гройсмана? Адже питання "призначення-звільнення" голів ОДА знаходиться в компетенції президента, отже, цілком логічно, що саме Порошенко мав стати адресатом. Тим більше, що раніше Москаль з будь-якого більш-менш важливого приводу звертався саме до нього. Та навіть і не в цьому справа: якщо людина хоче йти з посади – вона пише відповідну заяву, подає її, куди треба, і чекає на рішення, а не робить з цієї події "вселенський викривальний процес".

Отже, Москаль незадоволений тим, що без його відома змінили керівника Закарпатської митниці. Своє невдоволення він аргументував фактами з чи не всієї біографії митника: і як він працював УБОЗівцем у Донецькій області, і як мужньо переносив переслідування Генпрокуратури часів Януковича, і як не здався. У тому, що Колесникова забирають як фішку в грі за контроль над кордоном, Москаль не сумнівається. Він навіть знає, чому. "Сьогодні В. Колеснікова знімають із посади начальника Закарпатської митниці не за роботу, а за політичні торги між народним депутатом України В. Хомутинником, його "правою рукою" В. Скоробагачем (раніше очолював фракцію Партії регіонів у Харківській міській раді)... ", - пояснює Москаль.

І знову виникає питання: чому саме до Гройсмана звертається Москаль? Все ж таки, Насіров є родичем голови НБУ Валерії Гонтаревої і, відповідно, вважається людиною Порошенка. Не знати про це Москаль не може, а тому найбільше схоже на те, що Геннадій Геннадійович вирішив "косити" під Саакашвілі, який свого часу невтомно "наїжджав" на Яценюка за митні проколи Насірова. Хоча відомо, що митна справа для Насірова – "п’яте колесо", а "митні схеми" – "ліс темний". Звісно, Насіров не може просто взяти і спекатися митниці, тому чемно чекає на вирішення її долі "нагорі".

При цьому якщо голові Одещини, аби розібратися у всіх тонкощах української митниці, потрібен був час, Москаль, як не крутіть, "з'їв" на цій справі не один пуд солі – і половина з нього саме на Закарпатті.

Тим часом в.о. генерального прокурора Юрій Севрук вже відреагував на "гнів" закарпатського губернатора. "Якщо голова Закарпатської області вважає, що там є проблеми, він повинен сам звертатися у митницю і вирішувати це питання. Якщо будуть встановлені дії, які підпадають під ознаки Кримінального кодексу в діях митників, ми, безумовно, будемо розбиратися", – вважає Севрук.

Що ж, як не хочеться, але таки доводиться констатувати не дуже приємну, але дуже показову ситуацію: Закарпаття так і залишається полігоном для політичних торгів за митницю, одним із фігурантів яких є саме Москаль, який так самовіддано кинувся на захист "своєї" людини. Москаль, на якого так покладали надії закарпатці, не встояв, бо закричав вголос при першому шансі втратити контроль над важливою і надто прибутковою сферою. Все ж таки, за фразою "митниця дає добро" приємно усвідомлювати саме своє ім'я.

Сумно, бо закарпатці таки покладали на Москаля надію. Але вся ця бравада зі звільненням "по-Москальськи" – ніщо інше, як спосіб привернути увагу не до проблем митниці по-українськи загалом та Закарпаття, зокрема, а до себе "войовничого". Насамперед.