Чому буряти не воюють за Буряад-Монгол улас

Та й самі монголоїдні шахтарі не надто приховували своє походження. Один з них - танкіст-бурят Доржі Батомункуєв навіть дав велике інтерв'ю російській газеті, в якому розповів, як разом з іншими бурятами з п'ятої танкової бригади Збройних сил Росії прибув в Україну з Улан-Уде аби не дати "ООН розгорнути свої ракети на Росію". Останнє йому наче офіцер пояснив.

В результаті бурятів в степах України виявилося чимало і нові партії нащадків Чингізхана продовжують прибувати. В мережі уже повно фото і відео монголоїдних ополченців. Здавалося б, навіщо росіянам, які досі вперто заперечують участь своїх збройних сил у війні на Донбасі, так примітивно палитися? Невже у величезній Федерації, де бурятів загалом менше півмільйона людей, скінчилися "добровольці", "відпускники" та "патріоти", яких трошки простіше замаскувати під донецьких роботяг? Але, здається, такими дрібницями в Кремлі давно не переймаються - доказів російської військової присутності на Донбасі уже і так вдосталь, а зайва тисяча бурятів нічого не змінить. До того ж нащадки войовничих кочівників - не найгірший для Москви варіант для братньо-гібридної війни.

Як і багато інших народів Сибіру і Далекого Сходу буряти увійшли до складу Росії добровільно. Це, звісно, за російською офіційною версією, адже без сильної царської руки дуже страждали від різних сусідів-кочівників. Насправді думкою самих бурятів ніхто особливо не цікавився - Російська та Китайська імперії просто поділили 1689 року між собою монгольські землі. Власне, буряти дуже близькі і за мовою і за культурою до монголів і серед бурятської національно свідомої інтелігенції уже давно триває запекла дискусія, чи є вони частиною монгольського етносу, чи окремим народом. В Росії, звісно, бурятів монголами не вважають, проте монгольські буряти (а там їх близько 50 тисяч) цілком щиро вважають себе субетносом монголів. Тай самі себе вони досить недавно називали бурят-монголами.

Варто зазначити, що до приходу Росії в їхнє рідне Прибайкалля буряти мали власну своєрідну і досить розвинену культуру. Прийнявши буддизм, вони набудували монастирів - дацанів, що були центрами науки та писемності. Правда росіяни з часом перевели бурятську писемність на кирилицю, а після століть русифікації більшість нащадків Чингізхана рідну мову забули взагалі.

Одразу ж після приєднання до Росії кочівники-буряти, що з малечку жили в сідлі, росіянам дуже стали в нагоді. Їх одразу зобов'язали служити в російському війську, що вони старанно виконували. З часом буряти зажили серед росіян слави народу тихого і, що найголовніше, слухняного. Вони вірою-правдою служили царю-батюшкє, не надто замислюючись, а чи потрібно особисто їм страждати заради чужої імперії. Така слухняність нащадків грізних монголів пояснюється складними природними умовами прибайкальських степів. Аби вижити в такому непростому середовищі, буряти виховали в собі "екологічний світогляд" життя в гармонії з природою, навіть не намагаючись підім'яти природу під свої потреби. Здається і колонізаторів-росіян вони сприймали як природне явище, на кшталт буревію, морозу чи хурделиці.

Як бачимо, в ХХІ столітті змінилося не багато, пересадивши бурятів з коней на танки (а невисокий монголоїд - ідеальний варіант для танкіста, як мінімум з антропометричних міркувань), Москва відправила їх за півсвіту - воювати за "русскій мір" в Україні. На відміну від росіян з Ростовщини Курщини чи Ставропольщини, у бурятів точно не знайдеться родичів в Україні і він точно не виявиться таємним прихильником "укропів". А враховуючи слухняний характер та загалом невисокий рівень освіти, буде поменше думати та побільше стріляти, зупиняючи підступні "ракети ООН". Ідеальний гвинтик імперської машини.

Але з бурятами не все так просто, не такі вони і безпорадні. В свій час буряти навіть створили власну державу, що проіснувала три роки і якийсь період навіть визнавалася Радянською Росією. Так, в квітні 1917 року, коли російський царь-батюшка уже зрікся трону, а більшовики, ще не здійснили свій заколот, Перший всебурятський з'їзд проголосив Буряад-Монгол улас, тобто Бурятсько-Монгольску державу. Правда у 1921 році більшовики з бурятським сепаратизмом розібралися і все пішло по-старому. І тепер бурятам доводиться горіти в танках заради терористичних "республік" за 6000 км від Батьківщини. То може краще повоювати в рідних степах за Буряад-Монгол улас?