Відкладена відставка: Чому Ланьо схибив з кишеньковим мером

На розгляд засідання сесії Ужгородської міськради виносилися питання, які могли обезголовити мерію. Так, ужгородці гадали, чи проголосують місцеві обранці за "Про дострокове припинення повноважень секретаря Ужгородської міської ради", "Про розпуск виконавчого комітету Ужгородської міської ради" та "Про розгляд місцевої ініціативи щодо дострокового припинення повноважень міського голови".

Після того, як проект рішення про дострокове припинення повноважень міського голови Ужгорода з'явився на сайті, мер Богдан Андріїв прокоментував це, мовляв, "наразі проект із таким механізмом, де підміняються поняття народної ініціативи для маніпулювання громадською думкою, не передбачає ніяких юридичних наслідків". Як у воду дивився.

Відсторонення Андріїва, представника партії "Відродження" та вірного члена команди нардепа Михайла Ланя могло б стати своєрідним подарунком для багатьох ужгородців - і тих, хто з цією владою працює безпосередньо, і тих, хто спостерігає за її роботою зі сторони. "Мінусів" у роботі міської влади більш, ніж треба, тож і невдоволених вистачає. У день сесії в мережі навіть жартували, мовляв, який чудовий може бути день: "Гарна погода. Цей день просто не може бути кращим. А, ні, може. Андріїв, пока".

Втім, "кращим" день для ужгородців не став. Одним із перших рішень сесії міськради 13 липня було не голосувати за відставку.

"Питання про дострокове припинення повноважень секретаря міськради і дострокове припинення повноважень міського голови Ужгорода, які були в порядку денному сьогоднішньої сесії міськради, при обговоренні порядку денного депутати Михайло Чурило та Василь Гомонай , обґрунтувавши, запропонували зняти. Під час голосування пропозицію підтримали 28 депутатів", - гордо заявили у міськраді.

Тож крісло з-під Андріїва поки що вирішили не висмикувати. Але, зважаючи на настрої в Ужгороді загалом та міськраді зокрема, можна припустити, що питання не закрите і подібних пропозицій на сесіях ще можна очікувати.

Серед усього розмаїття кричущих проблем і фейлів міської ради виділимо кілька, за якими і пам'ятатимуть Богдана Андріїва і які можуть стати "переконливими аргументами" для того, щоб відправити його у відставку.

Із останнього: дозволи, ігнорування проблеми і заплющування очей на тотальне руйнування історичного центру Ужгорода. Обласному центру Закарпаття давно вже не щастить з керівниками, які би упорядкували правила і привели до ладу порядок ведення будівництва, реконструкції та інших робіт з будівлями в історичній частині міста. Останній приклад наслідків такого "провалу" – руйнування старого магазину Фунданича – якщо не став переломний переламним моментом, то, принаймні, дав потужний поштовх до об'єднання громадськості.

Збурення було дуже сильним, вилилося у проект Save Uzhhorod. Суд задовольнив клопотання органу досудового слідства, ініційованого місцевою прокуратурою, та наклав арешт на історичну будівлю магазину Фунданича, заборонивши забудовнику будь-яким чином користуватися чи здійснювати роботи на вул. А. Волошина, 47. Все це – завдяки небайдужим ужгородцям, але аж ніяк – ужгородській владі.

Після масових акції проти руйнування Андріїв таки зустрівся з ужгородцями. У звичній манері "давайте жити дружно" повідомив, що прокуратура перевіряє всі обставини реконструкції будинку Фунданича і запевнив, що якщо хтось із посадовців міської ради винен, то буде покараний. На цій зустрічі ужгородці прямо вказали на винуватця всіх бід – головного архітектора міста Олега Боршовського. Який, у свою чергу, зазначив, що будинок Фунданича – приватна власність, яка розташована в історичному ареалі комплексу Замкової гори.

Власник звертався до міської ради Ужгорода щодо надання містобудівних умов та обмежень на проведення реконструкції будинку. На що йому вказали, що слід розробити та погодити історико-містобудівне обґрунтування щодо можливості реконструкції з надбудовою з Консультативною радою з питань охорони культурної спадщини Закарпатської обласної адміністрації. Погодження було надане, тоді проект розглянули члени архітектурно-містобудівної ради при управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради. Протоколом засідання зафіксовано кілька зауважень: зокрема, перший поверх будівлі залишити без змін, а надбудову зробити більш сучасною.

Забудовнику надали містобудівні умови та обмеження з вимогою врахувати зауваження містобудівельної ради. Відтак власник замовив проектно-кошторисну документацію, отримав на неї висновок експертизи і через ЦНАП подав декларацію про початок будівництва. Декларацію зареєструвало ДАБІ України в Києві. Чому було проведено демонтаж будинку – мають перевірити правоохоронні органи.

А ще Боршовський наголосив, що в історико-опорний план будинок внесений як нововиявлена пам'ятка, однак всі подальші кроки – внесення будинку у відповідний реєстр тощо не було зроблено. Тому документально жоден статус будинку на Волошина, 47, нічим не підтверджено. Тобто, по суті, будинок – просто будинок, просто приватна власність, просто "фонова забудова", як зазначив сам архітектор.

Отак з мовчазної згоди міської ради, яка традиційно "не може" ніяк вплинути, будинок і знищили. А вже після цього і можна говорити, що "розберуться правоохоронні органи", коли на місці будинку – руїна.

Скандальні майнові і земельні питання в Ужгородській міськраді при нинішньому міському голові виникали неодноразово. Одне з найколоритніших – молебень під час сесії міськради у березні. Все почалося з того, що мер зняв з розгляду сесії спірний проект рішення про поділ земельної ділянки між київським та московським патріархатами. Почувши це, присутні священики московського патріархату заблокували трибуну, на якій вже стояли військові. Між сторонами почалася перепалка, яка переросла у масову штовханину і бійку між одним з військовослужбовців і священиками.

Після втручання правоохоронців та інших військових бійку розв'язали. І у міськраді почався справжній фарс: священики разом з жіночками у хустках почали молитися у залі засідань. Словом, сесія запам'яталася ужгородцям надовго. Коментуючи тоді ситуацію, Андріїв не знайшов нічого кращого, ніж, традиційно, заговорити про мир у всьому світі. "Є приклади, де в інших населених пунктах в одному храмі службу правлять почергово священнослужителі різних конфесій. Тому ще раз наголошу: вважаю, священнослужителям, парафіянам слід знайти консенсус, а не вирішувати конфлікти з криками та взаємними образами", - сказав "миролюбний" Андріїв.

Ужгородці довго пам'ятатимуть і "діяльність" міської влади протягом минулої зими, коли місто, без перебільшень, паралізувало. Виявилося, що і в Ужгороді може падати сніг, а мінусова температура для зимових місяців – це нормально. Та, очевидно, у це ніяк не могли повірити місцеві комунальники. Товстелезний шар льоду на усіх тротуарах, нечищені дороги і кучугури снігу на узбіччях, як результат – часті візити ужгородців до травматологів. А коли нарешті розтанув останній клаптик льоду, а сніг з брудом перетворився просто на калюжі, стало відомо, що Андріїв по-особливому відзначив в.о. директора департаменту міського господарства Ужгородської міськради за зимові місяці комунального нехлюйства.

Оксані Пайді, яка тоді відповідала за роботу комунальників, було призначено 700% премії. Після оприлюднення інформації в ЗМІ і гучного скандалу Пайда пішла на лікарняний. А мер Ужгорода, щиро не розуміючи обурення, запевнив, що відзначав чиновницю законно і жодних претензій бути не може. Мабуть, не гуляв взимку Андріїв вулицями міста пішки, боявся застудитися.

Є у Андріїва ще один серйозний кадровий "мінус" - його перший заступник Іштван Цап. У січні цього року в Ужгороді стався гучний скандал - Цап є підозрюваним у корупційній справі. Було затримано посередника, який начебто мав передати чиновнику частину хабара - 20 тис. грн за вирішення земельних питань.

Прокуратура оприлюднила відео, на якому Цап нібито домовляється про хабар, говорячи про гроші, які "заходять" у міськраду для прийняття рішення. Сам Цап прокоментував, що відео на "Оскара" не тягне. 10 лютого Апеляційний суду Закарпатської області ухвалив рішення про взяття під варту Іштвана Цапа до 24 березня з умовою застави розміром 240 тисяч гривень. Гроші знайшли дуже швидко - вже за годину було внесено заставу, і Цап поїхав додому. 24 березня Ужгородський міськрайонний суд задовільнив клопотання обласної прокуратури і подовжив на два місяці термін відсторонення від посади першому заступнику голови Ужгородської міськради.

І про дороги. Аж ніяк не сприяє позитивній славі Андріїва дорога у самому центрі Ужгорода, на площі Петефі. Про стан автошляхів у місті загалом говорити сумно. Але дорога у самісінькому центрі міста – особливо показова.

Дорожнє покриття тут зняли ще у 2015 році і… все. Спочатку обіцяли перестелити асфальт, але завадив дощ. Потім було ще безліч планів і обіцянок зробити дорогу, яку вже стали називати "польовою". Вибоїни на такому жалюгідному покритті утворювалися безперервно. Під час останньої прес-конференції Андріїв заявив, що покриття на Петефі замінять на бруківку. "Зараз проект знаходиться на експертизі з заміни підземних комунікацій всієї площі Петефі. Це водопостачання, це водовідведення, це газові мережі, це електричні мережі і це зв'язок", - пообіцяв знову Андріїв.

Та чи не найбільш дістається меру Ужгорода за вже легендарний переїзд на вулиці Анкудінова. Це місце, в якому зупиняється рух половини міста. Навіть невеликий дощ затоплює переїзд під залізничним мостом, і частина Ужгорода перетворюється на один великий затор. Вода і ями під мостом, незлічена кількість пошкоджених автівок і знищених нервових клітин ужгородців, - за це меру Ужгорода неодноразово відправлялися негативні "посили".

Переїзд вже став місцевим мемом. І тут Андріїв вирішив взяти на себе відповідальність і провести ремонт, на який було витрачено більше мільйона гривень. Та перший же дощ всі надії і сподівання зруйнував: під мостом одразу ж "втопилося" кілька автівок.

Місцеві жартують, що меру, котрому вдасться вирішити проблему з переїздом, встановлять прижиттєвий пам'ятник. В Андріїва з'явився хоч і хиткий, але шанс: після однієї з багатьох липневих злив, один раз переїзд не затопило. Ужгородці не вірили своїм очам і своєму "щастю". Таки було, за що не відправляти Андріїва у відставку. Та розслаблятися ще рано: не дозволяє "чорна мітка" від депутатів.