10 надзвичайних поезій про Різдво

Наближається надзвичайне свято
Depo.
3 січня 2017 16:36
ФОТО: depo.ua
10 надзвичайних поезій про Різдво
10 надзвичайних поезій про Різдво

Визубрити поезії - не обов'язково, але відчути дух свята - важливо, пише Depo.Закарпаття.

СВЯТВЕЧІР

На столі — свята вечеря. 
Вся родина — за столом. 
Відчиняє ангел двері 
Позолоченим крилом.

Благу вість нам сповіщає 
Про народження Христа. 
В хаті свято розцвітає, 
Гріє душу доброта.

Пахне сіном і кутею. 
Сяє зірка. Сніг скрипить. 
І колядка над землею 
З білим ангелом летить
Надія Гуменюк

Побожності хвилини

Святвечір.
Спокій.
Сподівання.
Дванадцять страв і смак куті.
Заснули болі та страждання.
Душа з Творцем на самоті.

Найперша зірка.
Спомин тихий.
Усе, як є.
Про що гадать?
Моя країна-терпилиха
Повинна черствість подолать.

Бо Він прийшов.
Бо Він явився.
І як душі не калатай –
У Нім однім весь світ відбився.
О, краю мій!
В Хресті палай!

Ніщо думок не половинить.
Справдешній час торкнувсь мети.
Різдво.
Побожності хвилини.
Молитва.
Вічність.
Бог і ти.
Юрій Тітов

* * *

Вона вдивлялась в темні очі неба.
Питала скрушно: "Господи, чому
Твоєму Сину народитись треба,
Там, де немає прихистку Йому".

Вслухалась пильно в перший крик дитяти,
Стискала ніжно пальчики малі…
Отій, що дано небо обіймати,
Чомусь забракло місця на землі.

Не все вона тоді могла збагнути — 
Їй не відкрився Божий задум весь.
Але в ту мить так мріялось почути
Всевладний голос з осяйних небес.

— Чому не відгукнулись на потребу? —
Гнітили серце болю шкарваші.
Вона ж в руках своїх тримала Небо…
Воно — тримало Всесвіт у душі.
Ольга Міцевська

* * *

Де ті царі, що підуть з пастушками, 
коли зоря засвітить ув очу? 
Мовчать сніги над нами і під нами. 
На стіл різдвяний ставимо свічу. 

Нам вистачило страху правди й бомби. 
Нам, кинутим у світ, як на прорив, 
про віру, що вернулась в катакомби, 
волхви звістують. Наче хтось просив. 

Куди ми йшли, коли зоря погасла, 
до того ж, кажуть, "на межі епох"? 
Невже ж то вибирать було, як ясла: 
"за нами майбуття" чи "з нами бог"? 

А про стаєньку ветху і маленьку 
співали рідні мати і земля… 
Забули тріє царі ту стаєньку. 
Ми не забули. З нами Немовля.
Василь Герасим'юк

РІЗДВО

Народився Бог на санях 
В лемківськім містечку Дуклі, 
Прийшли лемки у крисанях 
І принесли місяць круглий.

Ніч у сніговій завії 
Крутиться довкола стріх. 
У долоні у Марії 
Місяць — золотий горіх.
Богдан-Ігор Антонич

rizdvo1.jpg (76.88 Kb)

* * *

Зійшла предтечею зоря
Над тихим небом Палестини.
І ніч, почувши крик дитини, 
Збудила пастуха й царя.

Земля зустріла небеса.
Благословенна будь, Маріє!
В серцях німих надія дніє,
Безсмертям в душах воскреса.

Звучить від ангелів хвала.
В сімействі Діви сталось чудо.
І тільки темна тінь від Юди
По яслах миттю перейшла.
Володимир Сад

Не гаснуть зорі у Різдвяну ніч

Не гаснуть зорі у Різдвяну ніч,
О, скільки, їх, – злічити не беруся,
Вони горять, як міріади свіч,
Над Немовлям, що назване Ісусом.
Родився ж Той, до Кого звідусіль
Несли свій біль, журбу свою і втому…
І Він умів допомогти усім,
Не відмовляв ніколи і нікому.
Родився ж Той, Хто дав нам Заповіт
Зректись гріха і примиритись з Богом,
Лишив для сущих неповторний слід,
Котрий веде до Отчого порогу.
В цю ніч родився Той, Хто для людей
Віддав Себе в Любові до останку,
Але воскрес уже на третій день,
Як тільки-тільки зачинався ранок.
З тих пір пройшло немало вже сторіч,
Та все одно, попри закони часу,
Не гаснуть зорі у Різдвяну ніч,
Усім нагадують про Спаса.
Сергій Рачинець

Різдвяна молитва

Аж ось благословенний вечір
Повісив ангел над землею,
Зірок хітоном неба плечі
Накрив. І увінчав зорею.
А там, внизу, в старій яскині,
Під знаком ангелів звізди,
Без дому, ніби на чужині,
Рождався вічно світлий Ти.
Ти світлий. Ніч Тобі чувала,
Тебе впізнала вся Земля.
Земля із праху воскресала –
І з нею воскресала я.
На землю, і сліпу, і тлінну,
Пролилось несказанне світло,
Навік засяяло над тінню
В мені… Через далекі літа.
Олеся Білоус

Імення Боже сяє у думках

Дозволь Христу до тебе увійти,
Дозволь собі духовно оновитись,
Перед Дитям Господнім нахилитись
І шлях до істин праведно знайти.
Дозволь собі замислитись над тим,
Чого не можна на роки відкласти.
Нехай у тихих спалахах причастя
Засяє зірка світлом провідним.
Помнож себе на іскорки святинь,
Щоб вогнищем сподіваним налитись,
Щоб жодним кроком віри не спинитись,
І не зректися доброти корінь.
Стихає все в яснім передчутті,
Згорають всі вагання недоречні,
І обнімає непорочно вечір
Цю ніч святу, що світиться в Христі.
Дозволь собі, чого не дозволяв,
Зіграй на струнах суті й одкровення.
Промов молитву за свій край стражденний,
Яку ніхто, як ти, не промовляв.
Різдвяна ніч у зорях і свічках,
Як вишиванку, небеса гаптує.
З надією душа твоя святкує,
Імення Боже сяє у думках.
Юрій Тітов

Відвічна ласка

Усе минає, гасне і сплива, 
Лише вона над грішною землею 
Сріблиться милосердною зорею, 
Відвічна ласка Божого Різдва! 
Небес прещедра голуба канва 
І білий світ над чорною ріллею — 
Сам Бог тебе леліє, цвіт-лілеє, — 
О, Україно, ти віки жива! 
Ти, як і Він, з народження терпіла, 
Але рука Господня охрестила 
Твій люд, і землю, і твоє буття . . . 
Цвітіть, ряснійте, ниви колоскові! 
У Нім, у Нім — у Вічному Христові 
І доля й щастя, сила і життя!

Микола Щербак