20 липня - час кидати серпи і таємно лежати на ниві

20 липня вшановується пам'ять преподобної Єфросинії, відомої, як Авдотья або Євдокія.

Народилася вона в сім'ї суздальського князя Дмитра Костянтиновича, згодом ставши дружиною Московського князя Дмитра Донського. Саме їхній сімейний союз дозволив досягти миру між Суздалем і Москвою. Сама княгиня була благочестивою, і в цьому була велика заслуга преподобного Сергія Радонезького, який хрестив одного з її з Дмитром синів, а також митрополита московського Алексія. Авдотья в часи свого правління побудувала кілька храмів, особливо найвідомішим з яких став Вознесенський жіночий монастир на території Московського Кремля. Мало хто знав, що Авдотья дотримувалася строгий піст і носила вериги під князівськими строями. У Авдотьї було 5 синів, і вони були дуже здивовані, коли Авдотья вирішила прийняти чернечий постриг, після чого отримала ім'я Єфросинія. Відомо, що до цього ходила чутка про те, що княгиня носить стільки одягів та прикрас, щоб сподобатися своїм коханцям, і цим її сини були дуже засмучені. Однак Авдотья скинула одежу, і під ними було тіло виснажене і худе, чим вона і довела, що вірить в Христа, і дорікнути її в гріху неможливо. В останні роки Єфросинія (Авдотья) багато молилася і здійснювала добрі справи.

У народі Авдотью прозвали Сеногнойкой, тому що на її іменини, 20 липня, часто траплялися дощі, і вони дуже заважали заготівлі сіна на зиму. Сіно при великій вологості починало гнити, а тому, поспішали прибрати його заздалегідь, до настання 20 липня. Починалася жнива.

У поле 20 липня вирушали, виконуючи народні пісні, завернувши серпи в рушники. Була поширена традиція, згідно з якою перший сніп потрібно було цим рушником обв'язати, а потім нести до церкви і освячувати. Також існував обряд, при якому жінка повинна була стиснути перші колоски, зробити з них пояс, підв'язати їм і вимовити: "Як матінка жито рік стояла, так не втомилася, так щоб і моя спінушка не втомлювалася".

Прийнято було 20 липня після жнив лежачи кататися по всій ниві і говорити: "Нива ти, нива, подай мою силу". Потрібно було робити це таємно від оточуючих.

Селяни часто ставили перший стислий сніп в передньому кутку хати і зберігали його до самої осені.У день Покрови пригощали цим сіном кіз і коней, оскільки вважалося, що в цьому випадку вони будуть їсти корм, приготований їм на зиму. Часто 20 липня ворожили. Наприклад, могли кидати серпи в ниву. Якщо серп в землю увіткнете - значить, за прикметами, що людина, на яку ворожили, скоро помре.