Як історичні українські "зірки" облюбували гуцульське село "без шуму й грому"

Мало який населений пункт в Україні може похвалитися стількома видатними і "зірковими" гостями, як невелике село Криворівня у Карпатах. Свого часу тут побувало стільки людей, котрі творили українське мистецтво, історію і формували суспільну думку, що до нині місцевим просто гріх не використати ці факти, щоб запрошувати туристів. Невеличке село "усіяне" історичними місцинами, музеями і різними "фішками", пов'язаними з відомими іменами.

Село Криворівня - село Верховинського району Івано-Франківської області, куди можна втекти від міського життя, квапливості і метушні. Криворівня розташована у вигині Чорного Черемоша, по обидва береги річки. Лінія берегів у цьому місці має зигзагоподібний вигляд, в той час як ділянка землі, витягнута уздовж берега, досить рівна. "Крива" і "рівна" – Криворівня.

Село відоме тим, що тут часто бували визначні творчі постаті Україні. До прикладу, Іван Франко приїджав сюди зі своєю родиною щоліта. Криворівню можна взагалі назвати осередком української інтелігенцї: тут також відпочивали Леся Українка, Ольга Кобилянська, Михайло Грушевський, Василь Стефаник. Навідувалися у Криворівню Володимир Гнатюк, Михайло Коцюбинський, Іван Труш, Гнат Хоткевич, Олекса Новаківський, Лесь Курбас, Марко Черемшина, Ірина Вільде.

Гордість села - дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, збудована ще у 1719 році. Вона є чи не найстарішим храмом на Гуцульщині, проте, впродовж трьохсот минулих років не зачиняла своїх дверей перед вірянами, навіть у радянський період: гуцули не дозволили.

Природними цікавинками села Криворівня є вершини, що оточують його: скелі Івана Франка, Михайла Грушевського, Довбуша та Фізій Камінь. Український фольклорист Володимир Гнатюк назвав Криворівню "Українськими Афінами".

Криворівня відіграла неабияке значення в українській літературі. З селищем пов'язана повість Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків", бо саме тут автор її і створив. За п'ятдесят років по тому, як повість побачила світ, режисер Сергій Параджанов знімав тут однойменний художній фільм.

Серед місць, які показують туристам у Криворівні - Літературно-меморіальний музей Івана Франка, Музей-садиба Михайла Грушевського і Музей-хата-ґражда.

Це село, де "менше шуму, грому, біганини, яке напувало душу спокоєм, тихою красою", - так про Криворівню писав Іван Франко, який тут лікувався і творив з 1901-го по 1914-й. Нині у хаті народного лікаря і різьбяра Василя Якіб'юка, де мешкав письменник, розташовано музей імені Франка: збереглося ліжко, на якому спав письменник, є лавка, годинник, столик того часу і топірець-бартка, подарований господарем Франкові. Письменник багато писав у Криворівні, мав свій улюблений камінь, на якому можна посидіти й нині.

Є кімната, присвячена видатній жительці села Парасці Плитці-Горицвіт. Параска Плитка-Горицвіт – автор більш як 1000 рукописних та власноруч переплетених й ілюстрованих книг. Вона народилась і до кінця життя прожила у Криворівні, пережилазаслання на Колиму. Одним із її талантів було малювання: вона залишила по собі величезну колекцію ікон. Зараз в будинку, де жила майстриня, створюється її будинок–музей.

Також пишаються місцеві і відновленою хатою-ґраждою, де режисер Сергій Параджанов знімав знаменитий фільм "Тіні забутих предків" і, за чутками, навіть закохався і просив руки місцевої гуцулки, але її батько заборонив доньці шлюб із відомим митцем.

Є у Криворівні і збудований музей першого українського президента Михайла Грушевського. У 1902 році він вперше, за порадою Франка, приїхав сюди на відпочинок. Але за кілька років заможний Грушевський купив собі віллу і земельну ділянку біля Чорного Черемоша. Будинок облаштували у гуцульському стилі. Протягом усього літа на віллу до Грушевських приїжджали українські митці, науковці, політики, діячі. Згодом Грушевський придбав іншу земельну ділянку і будинок, але та садиба згоріла у роки Першої світової війни.

Село Криворівня цікаве будь-якої пори року, проте найкращий час для подорожі - літо. Неподалік берегів річки є чудові місця для наметів. А ще краще зупинитися у місцевих жителів, відчувши на собі їхню гостинність і почути від них легенди та історію села.

Використано матеріали pravda.if.ua, Радіо Свобода, stezhkamu.com, verkhovyna.life.