Чому Собчак могла би повчитися у графині Денхофф

Днями Ксенія Собчак, яку дехто вважає розумом честю і совістю нинішньої російської опозиційної журналістики, зізналася, що й сама не відмовилася б анексувати український Крим, правда обирала б для цього більш цивілізовані методи ніж її президент Володимир Путін

Чому Собчак могла би повчитися у графині…

Своє бажання до окупації Криму Собчак пояснила позитивними емоціями, з якими у неї асоціюється півострів, - "канікули, перше кохання". Й справді, чим не причина для агресії до сусідніх держав.

Складно сказати, чи знає щось Ксенія про життя німецької журналістики графині Маріон Денхофф, яка без іронії вважається розумом, честю і совістю німецької післявоєнної журналістики, але пані Собчак варто було б поглибше ознайомитися з життям цієї непересічної жінки. Тим більше, що певні паралелі з Собчак таки прослідковуються.

Графиня Денхофф народилася 1909 року у родовому маєтку, Шлос Фрідріхштайн, що належав родині з 1633 року. У живописному сімейному замку, що в 9 кілометрах від Кенігсберга в Східній Прусії, Маріон провела дитячі та юнацьки роки, аж поки не вирушила до Франкфурта-на-Майні здобувати вищу економічну освіту. На відміну від багатьох німецьких аристократів молода графиня не підтримала Адольфа Гітлера з його націонал-соціалізмом та ідеєю зверхності арійської раси, та ризикуючи свободою і життя, стала у відкриту опозицію до фюрера. За неприховану опозиційність Денхофф навіть охрестили "Червоною графинею". Вона виявилася однією з небагатьох активних учасників руху опору нацистам, яким пощастило пережити війну і не бути страченою гестапівцями.

Коли 1945-року до Східної Пруссії увійшли радянські війська Денхофф верхи на конях втекла до Західної Німеччини, де й пройшла більша частина її життя. А Східна Прусія стала частиною Росії, звідки було виселене все німецьке населення, всі німецькі назви замінили російськими, Кенігсберг перетворився на Калінінград, а рідний для Маріон Фрідріхштайн взагалі зруйнували вщент.

Наприкінці свого життя тепер уже всесвітньовідома журналістка Маріон Денхофф написала мемуари про юність "Перед бурею: спогади моєї юності в Старій Пруссії". Графиня дуже тепло згадувала про свою батьківщину, але ніколи не вимагала повернення Східної Пруссії Німеччині, хоча особисто втратила від радянської окупації дуже багато. "Це втрачений світ. Зараз у мене непереборне бажання більше ніколи не їздити туди. Причина одна: це було найпрекрасніше місце, куточок старовини, який зберігав в собі історію моєї родини та всієї Східної Пруссії. Я просто не хочу бачити, що все це знищено та пішло в небуття", - описувала вона свою подорож до Калінінграда після падіння СРСР.

Але Денхофф продовжувала любити рідний край навіть після того, що з ним зробили росіяни: "Коли я думаю про ліси і озера Східної Пруссії, я впевнена, що вони як і раніше настільки ж незрівнянно прекрасні, як і тоді, коли вони були моєю батьківщиною. Можливо, це і є вища форма любові: любити те, що тобі не належить".

Замок Фрідріхштайн у 1927 році

Чи могла щось подібне сказати пані Собчак стосовно Криму, де навіть ніколи не жила, і відвідувати який нікому не заважав український прапор? Навряд, адже, як відомо, всякий російський інтелігент з постановкою українського питання перетворюється на ту субстанцію, якою його охарактеризував незабутній муміфікований мешканець Червоної площі, сам до речі інтелігент і шовініст. Знав про що говорив.

І останнє... Повчитися у Денхофф повинні були б і українці. І відпустити Крим. Щоправда винятково за одної умови - повноправними господарями цього півострова повинні бути також і його корінні мешканці кримські татари.

Все новости Ужгорода и Закарпатья читайте на Depo.ua
 

Все новости на одном канале в Google News

Следите за новостями в Телеграм

Подписывайтесь на нашу страницу Facebook

deneme