Як виглядає закарпатська весняна ведмежа романтика

Він - за метр від огорожі. Саме тієї, на якій табличка: "Руки не просовувати!". Щойно бачить відвідувачів - починає … танцювати. Він - це ведмідь. Це один із 19 "куротників", котрі мешкають у реабілітаційному центрі у НПП "Синевир". І те, що він танцює - означає, що реабілітація лише розпочалася, пише Depo.Закарпаття з посиланням на Ужгород.ін.

Ведмежатко садовлять на металеву пластину, яку потроху розжарюють. Отак і вчать клишоногих танцювати. Для людської забави. Власне, чи "людської"?.. Кожен зі звірів, які прибули в єдиний в Україні і найбільший у Європі Центр реабілітації бурих ведмедів, має за своєю кудлатою спиною як не трагедію, то точно – не надто солодке життя. Найкращі справи - коли тварину забрали зі звіринця, бо господар вже не міг утримувати великого ведмедя. Більшість же вилучали зоозахисники, екологи чи правоохоронці. Цих хижаків тримали у вузеньких клітках, тісних вольєрах чи причепах, нацьковували на них собак, годували абичим та навіть привчали до алкоголю… Комусь по прибутті доводилося проводити складні операції, наприклад, прибратии ланцюг, що просто вріс у шию. Один із ведмедів у Центрі - Кузьма - цілком сліпий: тварині … випалили очі. І лише один прийшов із природи - ведмежа Мішутка, якого приніс мисливець, бо той втратив маму.

Відчути, що таке нормальне ставлення та навіть - та сама природа, ведмеді тепер можуть поблизу Синевира. 12 гектарів території - у їхньому розпорядженні. Звісно, після карантину та певного часу (від місяця) на "акліматизацію" у малому вольєрі. У більший простір тварин випускають тоді, коли певні, що ведмідь більш-менш відновив психіку та зможе без проблем бути в "колективі". Затим звір потроху вертається до життя - такого, яким воно і має бути у дикої тварини. У Центрі вони граються, купаються, гуляють по лісу, ворочають колоди і дерева, збирають гриби і ягоди та вже навіть лягають у сплячку, зробивши власний барліг. Це зоологи вважають неабияким досягненням: у всіх ведмедів, які жили у неволі, порушені природні цикли, а в більшості нема навичок до "самообслуговування". Але в умовах заповідника ведмеді "згадують" природні інстинкти та починають поводитися природніше. Так, до прикладу, сьогодні Балу, котрий прибув із Берегова, де жив у причепі, вже потроху освоює великий вольєр…

Направду ведмедів, яких потрібно повернути природі, в Україні - десятки. Зараз термінового рішення чекає тварина з Луганська: ведмідь був живим "тренажером" для мисливських собак. Загалом, як розповідає директор НПП "Синевир" Микола Дербак, щодо 35 ведмедів уже є судові рішення про вилучення від недбайливих господарів. Та прийняти всіх Центр зараз не може 0 якщо не додадуть фінансування. Коштів, які виділяють сьогодні, бракує і на харчування наявних "курортників", тому Центр звертається до благодійників. "Заморозилися" і будівництво дороги та візит-центру. Але у заповіднику сподіваються на небайдужість держави та людей і розповідають: у двічі меншому Центрі в Румунії (площею 6 гектарів) зараз перебувають 63 ведмеді, тож наш, 12-гектарний, має непогані перспективи. І вже нині він потроху стає не лише потенційним дуже цікавим об'єктом для науковців, а й, безсумнівно, туристичною атракцією: коли б не прийшли до "синевирських ведмедів", там будуть відвідувачі. Дехто з них від незнання ще тішиться танцям тварин, але, що найважливіше - спілкується з природою.

Тут пояснюють: дика тварина має бути чим ближче до дикої ж природи. Ведмеді, вочевидь, згідні: тиждень за тижнем найзанедбаніші з них оживають, відгодовуються (у раціоні крупи, хліб, риба, овочі і навіть мед) та стають веселими і повертаються до природних звичок. Але справжньої волі вони не побачать: ці ведмеді назавжди матимуть власне ставлення до людей - чи боятимуться і будуть агресивні, а чи йтимуть до них, бо біля людей провели все життя й звикли отримувати від них їжу. Саме з цих, зокрема, причин ведмеді у Центрі не розмножуватимуться: їх стерилізують, бо ж виховати ведмежа, котре могло б жити у природі і про себе дбати, ці тварини із поламаними долями вже не здатні. Але щодня вони все ближчі до природи. І, може, вже скоро Потапич таки припинить танцювати…

Миті ведмежого побуту від тих таки танців і до весняної романтики - у фото та відео.