Як відомий закарпатець рятував від Хрущова Долину нарцисів

Звань у Василя Комендаря було чимало - доктор біологічних наук, заслужений професор Ужгородського національного університету та Національного університету "Києво-Могилянська академія", Соросівський професор, відмінник освіти України, завідувач науково-дослідної лабораторії охорони природних екосистем, заслужений діяч науки і техніки України. Науковець - фанат своєї справи, його вклад у збереження і розвиток закарпатської природи важко переоцінити.

2 березня Василю Комендарю могло би виповнитися 90 років. Ботанік пішов з життя минулого літа - у червні 2015 року.

Василь Комендар закінчив середню школу в Хусті, потім вступив до університету. На той час в УжДУ вже навчалися перші студенти. Науковець згадував, що на деякі дисципліни було всього два підручники. Студенти зробили чергування впродовж доби на один підручник: спиш вночі дві-три години, а потім будять, бо настала черга вчитися. Потім потрібно будити наступного, і так далі. Після університету вступив до аспірантури в Інститут ботаніки Академії наук. Закінчивши аспірантуру, отримав звістку з Ужгорода про те, що біофак УжНУ запрошує на роботу. 

На Закарпатті кілька вкрай важливих заповідників були збережені завдяки Комендарю. Двічі допоміг "народитися" Долині нарцисів. Уперше, коли її відкрив, удруге – коли її мали переорати. Там було 300 гектарів землі, на якій росли дуже цікаві види. Тодішній голова колгоспу під впливом закликів Хрущова вирішив створити на місці Долини зразкову травопільну: хотів заробити собі чергову медаль. Василь Комендар неодноразово порушував це питання на пленумі обкому партії, писав статті в газети на захист Долини. 

"Голова колгоспу поставив усіх перед фактом, привіз 15 тракторів і вже був готовий до орки землі. Того дня я отримав дві телеграми з попередженням про те, що Долина нарцисів у небезпеці. Це була п’ятниця, я одразу написав статтю, поніс в газету. Зрозуміло, що вже запізнювався, бо номер виходив у суботу. Виявилося, що редактор теж знав про Долину, тому включив у номер мій матеріал. Після цього в неділю зранку я пішов в обком партії. Відчиняю двері секретаря з пропаганди, а він мені вже з порога: "Читав-читав твою статтю". Кажу: "Мало, що лише читали. Переорюють Долину. Райком партії вже прийняв рішення". Той відразу зателефонував секретарю райкому партії: "Ти читав статтю Комендаря? Бери негайно машину і зупини їх, аби більше жодного метра не переорали". Так ми і врятували Долину",  - згадував професор.

Зробив вагомий внесок Комендар і у створенні та збереженні об’єктів природно-заповідного фонду Закарпаття, зокрема таких, як Карпатський біосферний заповідник та Національний природний парк "Зачарований край".

Ще науковець відомий своїм винаходом - "Бальзамом Комендаря". 30 років працював над створенням бальзаму, добирав різні компоненти, вивчав запаси лікарських рослин. Лабораторія Червоного хреста досліджувала цей напій і дозволила поставити свій знак на нього, підтвердила, що це ліки. 

Та зберегти винахід не вдалося - бальзам сфальсифікували.

"Тільки-но я зробив напій, підійшов до мене сусід, запропонував укласти з ним договір, а потім ці документи стали підґрунтям того, що бальзам фальсифікували. Здогадуюся, що з цих людей усе почалося. Я користувався бальзамом всього рік. Сьогодні патент у мене, я нікому його не віддавав. Але сам маю тільки пляшку свого ж винаходу. Мені радили подавати до суду. Але я зі своєю пенсією не виграю суд проти того бізнесмена, який зараз займається виготовленням", - розповідав професор у 2014 році.

Символ Закарпаття - едельвейс Василь Комендар досліджував з юності. Від імені рослини він навіть створив монолог: "Я така, що люблю оці скелясті страхіття, які дають мені прихисток, живлення і навіть бережуть мене від негоди… Нам не страшні зимові холодні заметілі. Наш повстистий густий покрив оберігає наше життя. Нам страшна людина, яка, озброєна тепер найновішими зазивами, нейлоновими мотузками, заповзає в наші обійстя і зриває злочинною рукою та набиває свої мішки".

Науковець навіть пропонував надати едельвейсу статус нашої першої священної квітки: "Добре було б запозичити від азійських країн звичку вважати священними дикорослі представники рідкісної флори і фауни, яким загрожує нищення".

Був у Комендаря і особливий свій "екологічний проект", який не втрачає актульності і нині:

"Потрібно піднімати культуру, свідомість, патріотизм наших людей. Це мій проект, який реалізую. Без цього нічого не побудуємо. Біля кожної рослини не поставиш міліціонера. Лише висока культура і патріотизм мешканців, думка про майбутнє нашого краю врятують його".

До слова, в Ужгороді у рамках декомунізації вулицю Джамбула перейменували у вулицю Василя Комендаря. Дедалі частіше лунають думки, що "дітище" науковця - Долину нарцисів - теж варто було би назвати іменем науковця.

За матеріалами Медіацентру УжНУ, Новин Закарпаття, Український лісовод