"А чи миром, братчику?": Як порозумітися з гуцулом, аби не почути його прокльонів

Щоб зрозуміти гуцула, треба самому вродитися гуцулом – так вам скаже кожний гуцул. І йдеться зовсім не про специфічну гуцульську говірку, а про своєрідність гуцульських традицій і звичаїв. Та саме від говірки залежить, чи зможете ви знайти спільну мову з гуцулом. Іноді мову гірських мешканців настільки важко зроміти, що неясно: у доброму настрої співрозмовник, чи, навпаки, ви його чимось розсердили. А сердити гуцулів не варто. Їхніх прокльонів краще уникати.

Гуцульський говір має багато власних відмін і в фонетиці і в морфології, і в лексиці та синтаксі. У лексиці відбилися особливі румунські і угорські впливи, також німецькі, грецькі, польські. Збереглося немало слів і форм їхньої староруської мови. Гуцули, особливо жінки, говорили протяжно, перетягували поодинокі звуки, а це надавало говорові деякої співзвучності.

Гуцули використовували оригінальні вислови, не зрозумілі стороннім. Кожен гуцул, вітаючись, сміливо казав: "А чи миром, братчику?". На запитання відповідали: "Миром". Тобто, усе спокійно, щасливо. "Миром, легіню". "Ех, варе лихо, брате" - означало, що справи кепські, сповіщали про щось лихе, певне нещастя. "Легіню! Ей, легіню, легіненьку, легіню-легіньку!" – означало: "Ей, молодче жвавий, гарний і відважний". Слабосилих називали "хмизом", а боягузів – погордливо "бойками". Слово гляба (гяба) означало "неможливе діло".

Кілька слів гуцулів, про значення яких здогадатися непросто:

• "Згарда" – жіноча прикраса на шию, зроблена з сороковців, скріплених у три ряди.
• "Силянка" - жіноча прикраса на шию з різнокольорових пацьорок.
• "Байбарак" або "петик" – вехній одяг.
• "Сембрині" – служба у когось.
• "Кріс" – переносний пристрій для стрільби.
• "Сембрилі" – винагорода за службу.
• "А цур на тебе" – ганьба на тебе.
• "Цуратися" – відрікатися.
• "Челідина" ("Челядина") – не лише звичайна челядь, але й жіноцтво взагалі чи жінка.
• "Заполочь" – різнокольорові нитки для вишивання.
• "Пишний" – ідеал пишності і лагідного життя, слави.
• "Шалаш " – помешкання, або господарка.
• "Помана" – посмертний дарунок, спадщина худобою. Це від слів "поминати, згадувати".
• "Проща" – посмертна промова священика.
• "Хороми" – сіни.

• "Кліт" – комора біля спальні, у котрій зберігалося вбрання.
• "Ворині" – межовий пліт.
• "Боришка" – картопля.
• "Боутиці" – жіночі прикраси, що вплітали в коси.
• "Харч" – усіляка їстівна пожива.
• "Харний" – доглянутий.
• "Нехарний" – брудний, неохайний.
• "Ой, я бізую" – означало "ой, відчуваю себе в силі". (А ти "побізуєшси" на ведмедя, бо гуцул - ЙО !)
• "Я фелелюю" – клянуся Богом.
• "Марга" – худоба загалом.
• "Дроб'єта" – вівці і кози, дрібна худоба.
• "Курман" ("Учкур") – суканий шнурок.
• "Ліжник" – ковдра на ліжко із овечої шерсті.
• "Котюга" – пес.

Вищий ступінь зичення добра висловлювали так: "Абис си дочекав гаразду собі, та й потіхи з дітей та й газдині!" . А при найвищому ступені казали: "Абис божим ставси!".

Клянучи когось, говорили: "Щизай, напасте, опудо!". У нападах гніву промовляли: "Абис си за зуби утрафив" чи "Абис по верхах, а коси твої аби по шпиціх серед ночі носило!". Шпиці – то найвища вершина Чорногори.

Коли ж гнів доходив щонайвищого ступеню, то гуцули говорили: "Аби тебе грім трафив!" чи "Абих тебе смага та й плута побила!".

Слово "плута" походить від імені "поганського" бога Плутоса, а "смага", певно, від "смуга" (чорний знак на грозових хмарах). Вислів зичить цими словами нещастя.

Проклинаючи ж свого ворога, гуцул, кричав хрестячись: "Абис дідьком ставси!". Це на противагу зиченню добра "Абис Божим ставси!".

Фото з відкритих джерел