Не той тепер Поливаний: Куди дівчині заховати писанку, аби заміж вийти

Великдень на Закарпатті вважається суто родинним святом, тому першого дня, у Світлу неділю, угості не ходять. Зате у Світлий понеділок, а потім і у вівторок, у гості ходити та чекати на гостей вважається необхідним ритуалом. Традиційно, в ці дні маточки (хресні матері) та батечки (хресні тати) дарують хреснятам крашанки і писанки. Мають понеділок із вівторком й інші традиції.

До Великодня кожен намагається придбати обновку. Ця традиція пов'язана з весною, оновленням, пробудженням природи. У закарпатських селах і містечках святкова понеділкова служба, після якої люди тричі обходять церкву з хоругвами – це чудова можливість для дівчат і молодиць похизуватися новим убранням. Після служби традиційно відвідують хресних батьків, дідусів і бабусь, аби таким чином виявити їм свою повагу.

Великодній понеділок зветься Обливаним, або Поливаним. З давніх-давен юнаки з відрами, повними води, ще вдосвіта ходили по хатах, де жили дівчата на виданні, та обливали їх. Ті ж натомість дарували хлопцям писанки на знак вдячності. Вважалося, що облита дівчина швидше вийде заміж за коханого хлопця. Зустрічалися звичаї, коли дівчина мала встигнути подарувати юнаку писанку, щоб той її не обливав, або ж дівчата ховали писанки за пазухою, а юнаки намагалися їх відібрати (але це вже більше схоже на залицяння).

Якщо дівчина поверталась додому сухою, для неї це було ганьбою. Тому дівчата робили все задля того, щоби їх облили, адже це свідчило про серйозні наміри парубка, котрий зазвичай обливав тільки ту, яка йому подобалась. Відповідно, на знак взаємності він отримував писанку або вишиту хустину. Щоправда це означало, що танцювати на великодніх святкуваннях він має лише з нею.

Колись на Закарпатті дівчат штовхали у річку, тому вони і близько не підходили до води. Та хлопці не здавались – хапали якусь і несли до потічка. Також в одному із сіл юнаки приходили до дівчини на виданні та кричали під вікном "Прийшли мити". Коли вона виходила, їй тричі лили воду на руки. Вона вмивалась і дарувала парубкам писанки.

На Закарпатті існує легенда про Поливаний понеділок. По Великодневі у понеділок люди мали поливатися. Се тому, що коли Христос воскрес, то люди раділи й казали одне другому: "Христос Воскрес! Христос Воскрес!", а їх поливали помиями. Аби відмитися від помиїв, обливали себе чистою водою, щоб змити з себе усяку "скверну."

У Світлий вівторок, зазвичай, відвідували родичів, друзів і знайомих. До речі, саме цього дня дівчата могли помститися хлопцям за Поливаний понеділок - облити того, до кого не байдужа.

У всі дні свят молодь традиційно йшла до церкви й гралася у різні ігри. Наприклад, на Хустщині "били блишки", на Рахівщині грали в "букурію" та "спускайтеся, вишні", нині ж радше подадуться на шашлики, тож граються хіба діти.

Традиція обливання залишилась на Закарпатті і донині. Приємно, що в багатьох селах це, як і раніше, весела молодіжна розвага - щира, тепла і чекана як хлопцями, так і дівчатами. До цього дня готують не тільки відра, але ще й вишукане вбрання саме в національному стилі, аби підкреслити не тільки власну вроду, але й повагу до народних звичаїв. Та вистачає і таких, для кого давня традиція перетворилась на день, коли потрібно облити всіх і все. Без роздумів...