Кселарія, квочка, мухомор Цезаря: Що ви ще не знаєте про карпатські гриби

Поки вчені дискутують, до тварин чи до рослин все-таки відносяться гриби (за вмістом білків гриби ближче до тварин, а за складом вуглеводів і мінералів - до рослин), любителі і професіонали "тихого" полювання часу не гають - озброюються кошиком і вирушають до лісу. 

Навіть починаючим грибникам це заняття сподобається з першого разу, а про "мисливців" зі стажем годі й говорити. І, звісно, кількість і якість знайдених грибів має значення, але, повірте, трохи поступається можливості побувати в лісі.

Грибний сезон на Закарпатті триває, без перебільшення, цілий рік. Їх можна знайти і взимку під снігом - знаючи, і, звісно ж, пізньої осені під жовтим листям. Про літо й осінь годі й говорити: білі гриби, підберезовики, ліскові гриби, лисички, підосиновики, маслята, "маслаґ" (пахне як жовток яйця), "оленячі ріжки", королівські опеньки і "літні" опеньки...

У кінці березня - початку квітня закарпатці йдуть у ліс за сморчками за слив'янками. Ці гриби, звісно, не є найпопулярнішими у нашому краї, але головна їхня перевага полягає в тому, що вони перші.

Ростуть як правило, у низинних райогах, просто у садах і городах Ужгородщини, Виноградівщини, Перечинщини. Ранні гриби, хоча і ароматні, але для консервування не годяться. Їх смажать, варять смачний суп або сушать на зиму. За вмістом вітамінів вони перевершують багато фруктів і овочів.

Літо-осінь - пора не тільки "класичних грибів, але й рідкісних, унікальних". До прикладу, трюфель. Так-так, у звичайному карпатському лісі можна запримітити цінний та дорогий трюфель. Окремі місцеві грибники добре знають місця, де постійно ростуть ці екзотичні гриби. А ще кажуть, що їх шукають за допомогою свиней або собак. Але є ще один орієнтир: над місцем, де в землі росте трюфель, рояться специфічні жовті мухи.

Найбільш поширений ареал білого трюфеля – Воловецький, Березнянський та частково Перечинський райони Закарпаття. Трюфель любить південні схили, мішані ліси і відповідну вологість – інакше гриб себе некомфортно почуватиме, й відповідно, буде мати меншу якість і ціну. До речі, закарпатські господарки практично не готують страви із цих грибів, сміються - краще в ресторан здати та заробити кілька тисяч. 

Що стосується інших рідкісних грибів, то закарпатці збирають і мухомори Цезаря або ж королиці. Гриб має незабутній аромат, його подавали тільки на імператорський стіл. На Закарпатті він в основному трапляється на Мукачівщині і Виноградівщині.

Цей королівський гриб росте тільки на червоних глинистих ґрунтах. У гірських районах на Святвечір готують з королиць поливку (суп, який, кажуть закарпатці, надзвичайно помагає при похміллі, і деякі гурмани спеціально його саме для цієї потреби сушать). Поливка має такий жовтий колір, якби хтось фарбника насипав. Але ці гриби можна назбирати тільки в певний час – протягом двох місяців, в липні-серпні. Коли починають з’являтися мухомори, королиці зникають.

Зустрічається в гірських районах – від Великоберезнянщини до Рахівщини - зустрічається ще один унікальний гриб "квочка". Має дуже сильний аромат, його можна додавати в салат, маринувати, робити бульйон. Ці гриби можна будь-яким способом готувати, вони є ціннішими за білі.

Згадаємо і ще про один унікальний та рідкісний гриб. У ході однієї з наукових експедицій на гору Стінка на околиці села Сіль Великоберезнянського району виявлено незвичайний вид гриба – ксиларію довгоногу. Він твердий за консистенцією, росте на мертвій деревині, його плодові тіла зовні схожі формою на темно-сіру або чорну булаву, 4-10 см висотою, за що англійці прозвали його пальцями мерця.

Цікаво, що вчені виявили дивовижну здатність цього гриба позитивно впливати на якість деревини. З'ясувалося, щовін здатен наблизити сучасні скрипки до звучання знаменитих творінь Антоніо Страдіварі (про це пише журнал "Science Daily").

Попереду - найцікавіший сезон "тихого полювання" - осіннія. І хоч "грибний пік" ще не настав, закарпатці охоче вихваляються трофеями. Таке воно, щастя грибника.