Чи реанімують на Закарпатті єдиний в Європі музей лісу і сплаву

На території НПП "Синевир", недалеко від озера на Чорній ріці діє єдиний у всій Європі Музей лісу і сплаву. Це - диво-об'єкт, якому немає аналогів у всьому світі, - чудова гідротехнічна споруда XІХ століття, збудована на воді. Вона використовувалася для сплаву лісу, зв'язаного в дараби - плоти.

З давніх років ліс був одним з основних видів заробітку для населення закарпатської Міжгірщини. Майстри виготовляли різні вироби з дерева, а також переправляли його в інші регіони. Найоптимальнішим варіантом було сплавлення деревини по швидких річках. Вони, у свою чергу, були для лісопильних промислів надійною транспортною артерією, якою заготовлені колоди спускалися вниз за течією. В середині ХІХ століття на річці спорудили греблю, по якій також транспортували ліс. У процесі її перебудови і розширення вона досягла 80 метрів завдовжки.

Праця лісорубів та бокорашів - плотогонів, які й забезпечували сплав - була тяжкою і небезпечною, вимагала великих витрат фізичної сили, вміння та героїзму. Робота, зокрема, бокораша давно вже відійшла у минуле, і від часу сплаву останнього дарабу (дарабами або бокорами називали ті плоти з дерева) річкою Тереблею минуло вже понад півстоліття.

Сотні тисяч кубометрів деревини за мінімальних економічних витрат сплавляли на відстань 60-80 кілометрів до найближчої залізничної станції.

Бокорашів було 3-5, інколи й більше - залежно від розмірів плоту і складності та довжини маршруту.

У повоєнні роки, коли деревини потребували всюди, професія сплавника була затребувана. Лісу було вдосталь, роботи також. Крім того, за неї непогано платили, тому люди йшли сюди з усіх усюд. Сплавляти ліс починали вже з ранньої весни і до тих пір, поки річка не почне примерзати.

У місці, де створено музей, в середині XIX ст. було побудовано унікальну гідротехнічну споруду — клявзу, греблю з воротами для скидання води. Гребля функціонувала до 1960 року. У середині 1990-х споруда відновлена, і на її основі створено музей, який входить до складу Національного природного парку "Синевир".

Як розповідає один із організаторів музею, лісівник Микола Іванина, майже за один рік у самій споруді дерев'яної греблі вже було гарно облаштовано дві кімнати. В кожній - по два ліжка, столик, тумбочки та декілька стільців. Що не кажи, а було любо влітку переночувати в кімнаті, де під підлогою хлюпоче, аж виспівує, вода. Лісники за завдання мали знаходити в колишніх бокорашів різні знаряддя праці лісосплавника для експонатів. Не дуже це легко було, але все-таки вдавалося придбати одяг, постоли, гуні, домоткані суконні уйоші, холошні, светри з овечої шерсті, вишивані сорочки, раквіці (нарукавники на зап'ястя, щоб не бруднилася сорочка), цапіни, грифи, підківки, які взували сплавники, аби не посковзнутися на слизькій деревині.

Біля музею згодом збудувалися так звані "ризи", по яких спускалася деревина з гір. Було зроблено передню таблу бокора, яка плавала на воді озера і прив'язувалася до берега. Також спорудили житло плотогонів – колибу. Нижче водосховища зробили й обладнали форельний інкубатор. На самій споруді, уже Музею лісу і сплаву, замінили гнилу деревину, яка була над водою.

Фактично зробили повний капітальний ремонт, навіть над водою впритул до музею спорудили унікальної форми альтанку. За входу до музею й інкубатора звели й новий міст через річку – нижче самої греблі.

На жаль, під час катастрофічних паводків 1998 та 2001 років Музей зазнав значних пошкоджень. Нині на місці колишнього сховища історії лісу і сплаву залишилися тільки його рештки та глибочезна вирва. Музей перебуває у вкрай занедбаному стані.

Втім, спробуємо розібратися, що ж буде далі.

У 2008 році обласна рада із грубим порушенням законодавства відібрала унікальний об'єкт від Міністерства екології та природних ресурсів і створила на його базі комунальне підприємство. За словами очільника Закарпаття Геннадія Москаля, робилося це під цинічними гаслами "порятунку музею" тільки для того, щоб приватизувати його, вкравши у держави. "З тих пір єдиний у Європі Музей лісу й сплаву руйнується, а коштів на його відновлення ні в обласної, ні тим більше в Міжгірської райради немає," – каже Москаль.

Унікальний об'єкт не дозволили приватизувати місцеві мешканці та громадськість. Сам нинішній очільник області через суд ініціював повернення Музею на баланс Мінекології і таким чином зробив можливим фінансування відновлювальних робіт.

А минулоріч міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак, оглянувши унікальний туристичний об'єкт, пообіцяв особисто "підключитися" для його повторного відкриття. Було домовлено, що Мінекології за кошти Європейського Союзу візьметься за реконструкцію музею. І ось днями Міністерство виділило перший транш на відновлення музею – 15,9 мільйонів гривень. Кошти мають бути освоєні до кінця цього року.

Після відкриття Музей лісу і сплаву стане перлиною Карпат, одним із чудес України, подивитися на яке приїжджатимуть тисячі туристів.