Як прикарпатський Цукерберг дурив Скотленд-Ярд на користь Ізраїля

Емануель Цукерберг викрав у Великобританії десяток бойових літаків, які стали основою ВПС Ізраїля

Як прикарпатський Цукерберг дурив Скотле…

Емануель Цукерберг народився в 1911 році в Станіславі (нинішній Івано-Франківськ) в заможній родині, що володіла нафтопереробним заводом і родовищами. Коли йому було 14 років, неподалік від його будинку приземлився воєнний біплан (легкий літак з двома парами крил, розміщеними одне над одним). Пілоти, помітивши захват підлітка, запросили зробити з ними коло над містом. З того часу життя Емануеля Цукерберга було пов’язане з небом.

Чотири роки потому Цукерберг вирушив вивчати аеронавтику в Париж. Одночасно він закінчив курси пілотів і почав працювати в приватній французькій авіакомпанії. Його наставником, а згодом і напарником був автор "Нічного польоту" і "Маленького принца" і досвідчений льотчик Антуан де Сент-Екзюпері.

У 1934 році Цукерберг приїхав у Палестину – створювати єврейський повітряний флот. Він став першим професійним льотним інструктором єврейських підпільних організацій самооборони. Під його керівництвом формувалися кадри майбутніх ВПС Ізраїлю.

Як винахідливий єврей з Прикарпаття обдурив англійців і створив військово-повітряні сили Ізраїля - фото 1

Вся військова авіація країни нараховувала дюжину легких одномоторних літаків. Виправити це належало агентам єврейської держави у Європі, які повинні були в будь-який спосіб обійти оголошене ООН ембарго на продаж зброї в охоплений війною регіон. Одним із таких агентів у той час став і Емануель Цукерберг.

Досконало володіючи кількома європейськими мовами, він умів сподобатися, мав вишукані манери і міг легко видати себе за багатого єврейського плейбоя. Головне, що він сам був пілотом і завдяки попередній роботі у Франції мав зв’язки в професійному середовищі. Змінивши за традицією того часу прізвище Цукерберг на івритське Цур ("кремінь" на івриті), Емануель вирушив до Англії.

Незабаром через кримінальні лондонські кола він почав купувати легкі двомоторні літаки. В Ізраїль він їх переганяв самостійно, користуючись тільки компасом і картою. Цей трюк йому вдалося провернути вісім разів - до того, як "партнери" повідомили, що Скотленд-Ярд вже вистежує його. Цур довідався про відставного генерала британських королівських ВПС, який живе на Півдні Англії. Той купив після війни дюжину бомбардувальників "Брістоль Бофайтер", списаних армією на брухт, а тепер не знав, куди їх подіти. Важкі, з майже 18-метровим розмахом крил, озброєні чотирма 20-мм пушками і здатні діяти навіть вночі, "Бофайтери" вважалися одними з найбільш просунутих і грізних військових літаків свого часу.

Цур мав оглянути машини, переконатися, що вони ще здатні літати. З’явитися в Англії легально він вже не міг. Він орендував у Франції легкий літак і, зареєструвавши політ між двома французькими містами, перелетів в Англію, пройшовши радар на мінімальній висоті.

Як винахідливий єврей з Прикарпаття обдурив англійців і створив військово-повітряні сили Ізраїля - фото 2

Торг завершився придбанням шести більш-менш цілих "Бофайтерів", яких генерал зобов’язався довести до належного стану за 2-3 тижні. Робота закипіла, а Цур повернувся в Париж, міркуючи, як же йому вивезти з Британії великі літаки.

Незабаром на світ з’явилася продюсерська компанія Air Pilot Film Company, яка задекларувала наміри зняти художній фільм про героїчну боротьбу новозеландців з японцями. Кастинг для пілотів, які мали брати участь у зйомках, проводив сам Цур. У майстернях генерала йому, врешті, вдалося зібрати тільки п’ять літаків, тому й пілотів відібрали п’ятьох. Сценарій передали владі для отримання дозволів на зльоти і посадки бомбардувальників на аеродромі на південь від Лондона.

Зйомки почалися наприкінці липня 1948 року. На третій день сталася трагедія. Один з пілотів не впорався з керуванням старим літаком, врізався в гору і загинув. Всі були впевнені, що зйомки припинять. Але Цур зібрав групу і сказав, що героїчні новозеландські пілоти заслуговують на увіковічення в пам’яті людей, і тому робота над фільмом буде продовжена. Наступного дня відзняли останні дублі прощання з пілотами, які вирушають на війну, і тепер тільки чотири бомбардувальники піднялися в небо. Керівництво компанії розрахувалося зі статистами і лондонським складом. За планом подальші зйомки мали відбуватися в Шотландії, природа якої, на думку продюсера, нагадувала новозеландські краєвиди. Туди і повели пілоти свої бомбардувальники. Цур трохи затримався, вблагавши диспетчерів повідомити про останній зліт з затримкою на три години.

Чотири години опісля бомбардувальники приземлилися – але зовсім не в Шотландії, а на Корсиці, в Аяччо. Місцеві диспетчери також отримали щедру винагороду за те, що рапортували владі про несподіваний візит лише тоді, коли літаки були на шляху до югославського Подгорця.

Через два дні після врочистого вильоту з-під Лондона четвірка "Бофайтерів" сіла в Ізраїлі. Вона стала передовою ударною силою єврейських ВПС. А Цур чотири дні опісля знову полетів в Англію за новими покупками. Він встиг переправити до Ізраїля ще шість літаків до того, як у перших числах вересня прискіпливі журналісти зуміли розплутати його сліди і звалили на голови британцям сенсаційну новину про те, як під виглядом зйомок фільму ізраїльтяни в обхід ембарго вивезли з Англії чотири важких бомбардувальники.

Скотленд-Ярд взявся за пошуки Цура, якому вже нічого не залишалося, окрім як згорнути свої операції і повернутися додому в Ізраїль, де його призначили першим директором ізраїльського міжнародного аеропорту в Лоді.

Емануель Цур помер у віці 80 років в 1991 році в оточенні рідних і близьких.

За матеріалами jewish.ru.

Всі новини Ужгорода та Закарпаття сьогодні читайте на Depo.ua

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme